У текстах досить часто використовуються вставні слова. Вони вживаються як у роздумах автора, так і в діалогах у художніх творах. Вставні слова надають мовленню більшої зв’язності, живості, роблять розмову двох героїв більш цікавою та емоційною. Ця вправа акцентує увагу на вставних словах у тексті. Школяр натискає на активну кнопку й чує досить змістовний та великий текст, що має кілька реплік та вставних слів. Активна кнопка перебуває всередині ілюстрації, яка зображає те, про що йдеться в діалозі, наприклад, малюнок показує кав’ярню та розмову відвідувача з баристою. Під малюнком є кілька варіантів вставних слів. Школяр вибирає ті, що були в діалозі. Ця вправа є досить важливою для розвитку уважності дитини під час прослуховування текстів, адже вставні слова досить різні. Якщо всі іменники або всі дієслова схожі за значенням та питаннями, на які вони відповідають, то найкращий спосіб виявити в тексті вставні слова — бути уважними до інтонації. Тож необхідно концентруватися не стільки на значенні слів, скільки на тому, як мовець інтонаційно їх виділяє паузами в тексті.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови або узгодження складових, або відповідні зазначеним в завданні прикметам;
- слухає і розуміє усне висловлювання, фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті;
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії.
Учень/учениця:
- розуміє, як пов’язані мова і мовлення;
- має уявлення та пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, ситуація спілкування, адресат мовлення, мета спілкування;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- пояснює відмінність між мовленням усним і писемним, монологічним і діалогічним;
- знає доцільні етикетні формули відповідно до різних ситуацій спілкування, віку та статусу співрозмовника;
- застосовує всі види мовленнєвої діяльності;
- аналізує й осмислює ситуацію спілкування, визначає її складники;
- виявляє здатність логічно обґрунтовувати висловлювані думки й оцінки;
- усвідомлює важливість додержання правил спілкування: ввічливості, привітності, доброзичливості, уваги до співрозмовника, стриманості, тактовності.
Учень/учениця:
- сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості та добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети;
- використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;
- усвідомлює необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.
Учень/учениця:
- знає та використовує точні загальнонаукові та мовноспецифічні слова та фрази;
- вміє використовувати словник при поясненні слова або фрази, важливої для розуміння або вираження думки.