Учень шостого класу має знати про те, що окрім трьох звичних категорій родів (жіночий, чоловічий та середній) іменник може мати ще один — спільний. Отже, деякі іменники мають спільний рід. Це стосується назв людей за їхніми рисами характеру, поведінкою, професією (невдаха, причепа, соня, роззява, листоноша, голова в значенні «керівник»). Визначається рід таких іменників за зв’язком слів у реченні. Це означає, що саме по собі таке слово не має конкретного роду, однак, під час мовлення всі учасники розмови здатні зрозуміти, до якого роду варто відносити об’єкт, про якого йде мова. У цій вправі перед учнем з’являється група персонажей, один із яких тримає в руках пусту табличку. Завдання дитини — вписати в цю таблицю слово, яке має спільний рід. Для того, щоби полегшити завдання учню, йому надається чотири варіанти, з яких необхідно вибрати один іменник спільного роду. Ця вправа націлена на розширення словникового запасу дитини та збільшення обізнаності у вивченні родів іменників.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.