Опис завдання
Абревіатури — слова особливі, бо вони будуються з кількох інших слів, з яких береться лише перша літера кожного. Виглядає абревіатура як кілька великих літер, що розташовані поряд.
Втім, абревіатура зберігає значення слів, що входять до її структури, і водночас це слово має певний рід. Визначається він досить цікавим способом. Абревіатура є комбінацією слів, тобто словосполученням. У ньому є головне слово та кілька залежних від нього. Рід абревіатури — це рід головного цього слова. Школяр бачить перед собою малюнок, на якому зображено нову для кожного етапу абревіатуру, а поряд — двох персонажів, кожен із яких пропонує свій варіант роду цього слова. Школяр аналізує абревіатуру. Якщо він не знає, які слова входять до її складу, то натискає на кнопку зі знаком питання над нею. Там вказується її розшифрування. Після цього дитина вибирає героя, який має рацію стосовно роду цього слова.
Це завдання є корисним не лише для того, щоб дізнатися більше про абревіатури, а і для того, щоб більш ефективно їх використовувати в мовленні, адже такі слова можуть бути підметами, до яких приєднуються прикметники, тож знання роду абревіатури є важливим і з практичної точки зору.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- знає морфологічні ознаки іменника;
- розуміє особливості відмінювання іменників кожної відміни, іменників, що мають форму лише множини;
- знає написання й відмінювання чоловічих і жіночих прізвищ, імен по батькові, не- з іменниками, написання іменників-власних назв, правопис суфіксів іменників;
- знаходить іменники в реченні;
- визначає належність іменника до певного роду, відмінкову форму та число іменників;
- класифікує іменники за родами, відмінами, групами;
- доречно використовує іменники всіх числових та відмінкових форм;
- виявляє закономірності у правописі відмінкових закінчень іменників певної відміни та іменників, що мають лише форму множини;
- визначає в іменниках вивчені орфограми;
- помічає й виправляє граматичні та орфографічні помилки, обґрунтовує написання вивченими правилами;
- користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
- доречно використовує знаки пунктуації;
- знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат з тексту;
- розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення і мети висловлювання.
Учень/учениця:
- вміє інтерпретувати фігури мовлення (наприклад, персоніфікації) у контексті;
- використовує взаємозв'язок між окремими словами, щоб краще зрозуміти лексичне значення кожного слова;
- розрізняє нюанси у значеннях слів та вміє їх доречно використовувати відповідно до стилю мовлення.
