Заголовок є назвою тексту. Одним або кількома словами читача готують до того, що він зараз прочитає, про що буде йти мова та навіщо йому цей текст. Заголовки будуються по-різному. Деякі називають тему тексту, інші — його мету висловлювання, його ідею. Є заголовки метафоричні, які не так легко пов’язати зі змістом тексту, а є більш конкретні, які можуть навіть прямо його цитувати або називати героїв, про яких у ньому йдеться. Завдяки цій вправі учень навчиться визначати, що відображає заголовок тексту. Перед дитиною міститься новий для кожного етапу текст зі своїм уже підібраним і цілком правильним заголовком. Під ним — два герої, які тримають варіанти відповіді на питання про те, що означає цей заголовок. Школяр вивчає спершу текст, а потім те, як заголовок із ним пов’язується, після чого робить свій вибір. Це не так легко і вимагає розуміння тексту. Завдяки цьому дитині буде не лише простіше розрізняти різні види заголовків, а й самому їх добирати в майбутньому.
Учень/учениця:
- знає визначення словосполучення й речення, пояснює різницю між ними;
- усвідомлює роль звертань, вставних слів (словосполучень) та однорідних членів речення в мовленні;
- розставляє розділові знаки у простих реченнях, що містять однорідні члени речення, звертання, вставні слова, та між частинами складних речень за вивченими правилами;
- розрізняє словосполучення й речення, прості й складні речення;
- визначає головне й залежне слова у словосполученні;
- визначає головні та другорядні члени речення;
- знаходить у реченні вставні слова, звертання та однорідні члени речення;
- називає частини мови, якими вони виражені;
- будує речення зі звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень — складне; речення з прямою мовою;
- знаходить і виправляє орфографічні й пунктуаційні помилки на вивчені правила;
- знає особливості будови тексту, мовні засоби зв’язку між його частинами;
- застосовує знання про текст, його будову, ознаки, засоби зв’язності для побудови висловлення на визначену тему;
- складає план прослуханого або прочитаного тексту;
- знає сфери вживання, основні види висловлень, загальні та мовні ознаки основних стилів мовлення;
- розуміє основну функцію, сферу вживання офіційно-ділового стилю;
- розрізняє стилі мовлення, визначає сферу використання;
- помічає й виправляє стилістичні огріхи у висловленнях і текстах.
Учень/учениця:
- сприймає, аналізує, оцінює прочитані чи почуті відомості та добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної комунікативної мети;
- використовує українську мову як засіб формування ціннісної позиції щодо громадянського патріотизму, любові до Батьківщини, української природи, почуття гордості за свою країну, поваги до її історії, культури й історичних пам’яток, сімейних цінностей, визнання цінності здоров’я свого й інших, оптимізм у сприйманні світу;
- усвідомлює необхідність бути готовим і здатним дотримуватися морально-етичних норм стосовно дорослих і ровесників у школі, позашкільному житті, дома, суспільно корисній діяльності.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення (у нескладних випадках);
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
- критично оцінює свої вчинки, узгоджує їх із загальнолюдськими моральними нормами;
- виявляє готовність і здатність творити добро словом і ділом.
Учень/учениця:
- визначає та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз у текстах, вміє вибирати влучний з декількох варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- використовує контекст як підказку про значення слова або фрази;
- використовує загальноприйняті грецькі або латинські афікси та корені як підказки про значення слова;
- користується довідковими матеріалами, як друкованими, так і цифровими, щоб визначити чи уточнити точний зміст слова або його частину мови.