Дієприкметниковий зворот здебільшого виділяється пунктуаційно у реченні. Попри те, що ця структура не є окремим простим реченням у складі складного, вона має свій поняттєвий рівень, тож її потрібно виділяти з обох боків комами, розділяючи її початок та кінець від решти конструкції. До звороту відноситься дієприкметник та всі слова, що пов’язані безпосередньо з ним. Виділяється розділовими знаками він завжди тоді, коли знаходиться після означуваного слова, який до звороту не входить, але вказує дієприкметнику, яку граматичну форму той має прийняти.