Лексичне значення слова є його внутрішньою суттю, тим, що людина під час використання цього слова і хоче повідомити або описати. При цьому є слова, які мають однакове написання (повністю або частково) та звучання, але при цьому – зовсім різне значення. Якщо між цими словами все ще можна прослідкувати асоціативний, тематичний та історичний звʼязок, то це – багатозначне слово. Якщо ж ці слова зовсім різні, то перед нами – зразок явища омонімії.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься доповнювати речення словами, що виглядають та читаються майже однаково, але мають різні значення – до якого б виду вони не належали. На екрані перед учнем міститься пара речень. Вони не обовʼязково утворюють текст, тобто можуть не мати між собою ніякого звʼязку. Ці речення є неповним – у кожному з них бракує по одному слову. Варіанти розміщені під реченнями. Вони і є багатозначними словами або ж омонімами. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб вибрати, яке зі слів до якого з речень перенести. Відрізнити їх вдасться за зовнішніми ознаками. Слова «Роман» у сенсі імені людини чоловічої статі та «роман» у сенсі художнього твору прозової форми великого обсягу однаково читаються та звучать в усному мовленні, але водночас з цим відрізняються за написанням: імʼя завжди пишеться з великої літери, тоді як «роман» в сенсі назви виду художнього твору писатиметься з великої літери лише якщо воно знаходиться на початку речення. Такі відмінності спостерігаються на кожному етапі завдання, хоча слова там, звісно, різні. Щоб правильно розподілити слова по своїм реченням, учень має зрозуміти сенс кожного слова і те, як він повʼязується з особливостями написання.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця визначає нюанси значень слів.