Опис завдання
Видів речень є три: розповідне, питальне та спонукальне. І розділових знаків, які знаходяться на кінці речення, закриваючи його, теж є три: крапка, знак питання та знак оклику. Однак, лише в одному види речень та пунктуаційні знаки точно співвідносяться: коли йде мова про питання, адже наприкінці цих речень завжди ставиться саме знак питання. З іншими реченнями складніше. Чи воно належить до розповідних, чи то спонукальних, залежить від мети висловлювання, а от наявність крапки та окличного знаку залежить від інтонації – і закономірного звʼязку між ними нема. Отже, у ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься дописувати потрібний розділовий знак на кінці речення.
На екрані перед учнем міститься нове для кожного наступного етапу завдання речення, яке завжди є правильно сконструйоване, повне, але неодмінно має порожню ділянку на кінці. Туди як раз і необхідно вписати розділовий знак. Акцент у цій вправі робиться саме на інтонації. Над реченням є активна кнопка, натиснувши на яку школяр почує звукове відтворення цього речення. Учень має проаналізувати саме його, щоб визначити інтонацію та потрібний розділовий знак. Питальну інтонацію розпізнати просто. Окличний знак ставиться тоді, коли речення вимовляється голосніше, з наголосом на певному слові. Воно не обовʼязково є спонукальним (хоча й часто) – просто мовець може переживати сильні емоції.
Таким чином, ця вправа ефективно повʼязує усне мовлення з письмовим, адже знаки пунктуації для того й існують, щоб виражати на письмі те, що мовець вказує за допомогою інтонації. Оскільки для тренування цього вміння потрібен досвід, актуальність даної вправи, котра цей досвід дає, досить значна.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця розуміє зв’язок між розділовими знаками і структурою діалогів.
