Якщо ядро лексичного значення міститься здебільшого у корені слова (а префікс та суфікс його доповнюють та змінюють), то граматичне значення, хай і не повністю, але здебільшого зосереджено саме в закінченні – морфемі, яка змінюється в залежності від форми слова та не входить до складу основи.
У ході виконання цього завдання дитина навчиться працювати із закінченнями іменників, аби надати основам цих слів форми однини та множини. На екрані зображена пара слів, які супроводжуються малюнками. Лексично слова тотожні, але малюнки дають зрозуміти, що перше слово має означати наявність обʼєкта в однині, а друге – в множині, адже кількість предметів в ілюстрації відповідає формі слова. Однак, без закінчень граматична форма числа залишається неясною, тож завдання, яке ставиться перед учнем, полягає як раз у тому, щоб вставити у порожні клітинки на кінці слів відповідні закінчення, аби надати їм форм множини та однини відповідно до малюнкам. Школяр аналізує основу кожного слова і вибирає, яке саме закінчення надасть кожному зі слів потрібного числа. Чисел в українській мові два: однина, яка виражає наявність обʼєкта опрацювання в єдиному числі, та множина. Вона виражає наявність будь-якої кількості обʼєктів, окрім, власне, однини. Тож, оскільки форм лише дві, дитині залишається лише за допомогою цього завдання закріпити свої знання закінчень іменників та навчитись співвідносити їх правильно. Власне, на цьому й робиться акцент: на звʼязку, який є між граматичним значенням слова і зокрема числом та морфемним складом і формою закінчення іменника.
Учень/учениця ставить питання до іменників, що належать до різних родів; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників.
Учень/учениця утворює і доречно вживає форму множини іменників.