Це завдання значно більше схоже на те аудіювання, яке є одним із способів перевірки знань учня, що використовуються в школі. Якщо попередні вправи на усне сприйняття мови були з невеликим обʼємом опрацьованої інформації, то тут школяр стикається з цілим текстом.
На екрані розміщено зображення рецепту певної страви. Текст рецепту є таким, котрий не має зовнішніх атрибутів, що вказали б на наявність чіткої послідовності речень, однак, ця послідовність обовʼзяково має бути втілена, адже означає правильний порядок дій для приготування страви. Тобто займенники використовуються не часто, як й інші зовнішні атрибути, за допомогою яких можна з першого погляду зрозуміти, яке речення перше, а яке останнє. Для того, щоб розмістити речення, які входять до складу рецепту, у правильну послідовність, необхідно прослухати звукову його версію, де фрази розташовані правильно. Для цього учень натискає на вже знайому для себе звукову кнопку. Слухаючи рецепт, школяр запамʼятовує порядок описаних дій та змінює порядок пунктів рецепту відповідно до нього.
Важливо, щоб учень не намагався змінити порядок речень, поки рецепт ще звучить. Спочатку він прослуховує аудіо файл, і вже після цього – опрацьовує письмовий текст. Таким чином учня нічого не зібʼє, він буде максимально сконцентрований і ефективно покращить навички звукового сприйняття. Варто зазначити, що ця вправа не лише важлива для сприйняття усного мовлення, а й корисна для памʼяті, загальної концентрації та дисципліни. Оскільки текст досить обʼємний, учень може повторювати його стільки разів, скільки треба, просто натискаючи на відповідну кнопку для повторення.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень у тексті; кількість слів у реченні; відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується; відновлює діалог.
Учень/учениця знає розклад дня, правила особистої гігієни, самообслуговування.