Опис завдання
У одного слова завжди може бути лише один наголос, адже не можна, скажімо, промовити слово «ведмідь», однаково наголошуючи всі голосні звуки – один з них обовʼязково виділятиметься серед інших. При цьому є випадки, коли в залежності від ситуації наголос може зміститись. Існують так звані слова з подвійним наголосом – тобто такі, для яких норми й правила української мови допускають зміщення наголосу з одного складу на інший. Однак, незалежно від того, як це слово промовляти, воно свого лексичного значення не змінює. Інший випадок – це омографи. В українській мові існує явище омонімії. Це коли слова різні за значенням, але однакові за написанням. Є особливі форми омонімії, зокрема і згадана омографія. Такі слова пишуться однаково, але відрізняються за звучанням, тобто за наголосом. Варто зазначити, що омографів в українській мові дуже мало з причини однозначності правопису, різноманіття форм та тому, що писемне мовлення майже тотожне усному. Однак, деякі слова цього виду все ж є, і ця вправа присвячена саме їхньому вивченню.
На екрані перед учнем міститься зображення стрільця, перед яким є дві мішені. На обох слова, які мають однакові літери. Проте ці слова по-різному наголошені і мають різне значення, як ото «замок» з наголосом на «а», тобто фортеця, та «замок» з наголосом на «о», тобто засіб для закриття чогось на ключ. Стрілець думає про щось. Школяр бачить, який образ малює фантазія героя, і має направити його стрілу саме на ту мішень, яка містить слово, що називає задуманий предмет.
Таким чином, дитина допомагає стрільцю, в чому і втілюється ігровий аспект завдання. Водночас учень вивчає випадки омографії в українській мові і запамʼятовує значення слів цього типу в залежності від наголосу.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.
Учень/учениця добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
