Перенос слів між рядками не обовʼязково означає саме морфемний перенос. Якщо корінь або інша морфема великі і містять у собі кілька складів, то їх можна розділити – правила переносу це допускають. Однак, все ж значно краще, якщо вдається виконати саме по морфемний перенос, наприклад, залишивши на попередньому рядку префікс, а перенісши корінь та все інше. Це можливо, звісно, тільки у випадках, коли префікс сам по собі містить цілий склад, адже префікси типу «з-» та «с-», звісно, не переносяться.
У ході виконання цього завдання дитина саме на прикладі префіксів ознайомиться із практикою морфемного переносу слів. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення певного слова. Воно поділено на дві частини символом переносу, тобто за допомогою дефісу, який має знаходитись між префіксом та коренем. Школяр аналізує слово та вирішує, чи дійсно на своєму місці знаходиться знак переносу. Поряд зі словом є два герої, кожен з яких тримає свій символ: один означає, що перенесено правильно, інший – що ні. Учень ж натискає на один з варіантів, відповідно до випадку.
Виконуючи це завдання, дитина на практиці використовує те, чому навчилась, вивчаючи морфемний склад слова, а саме – вміння розділяти префікс та корінь. Кожного разу учень має визначити корінь слова, щоб знайти, де закінчується префікс. Крім того, у виконанні цього завдання учню допоможе і його досвід, адже з великою кількістю префіксів, властивих українській мові, він уже знайомий.
Учень/учениця дотримується правил переносу слів із префіксами; вміє переносити слова зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса; правильно переносить з рядка в рядок слова зі збігом однакових приголосних звуків на межі морфем.