Дієсловам притаманною є централізація лексичного значення у корені, при чому інші морфеми, які до нього додаються, як то префікси та суфікси, можуть досить сильно це значення підкорегувати, змінивши початкове аж до рівня створення нового слова. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розбирати слова, що, маючи спільний корінь, означають різні дії та стани предметів, адже належать саме до дієслів.
На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення кількох дієслів, що розташовані у стовпчик. Поряд з ними – тлумачення їхнього лексичного значення. Однак тлумачення знаходяться в хаотичному порядку, і завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб поєднати їх зі «своїми» дієсловами, тобто з тими, які вони правильно описують. Всі дієслова є спільнокореневими, однак додаткові морфеми істотно змінюють їхнє первинне значення. Тож за описом може стати зрозумілим, що наявність різних префіксів перетворює пару спільнокореневих дієслів практично на антоніми. Проаналізувати ці морфеми та їх вплив на значення дієслів – ось справжнє завдання школяра. Учень переміщує дієслова до відповідних тлумачень – і проходить на наступний етап вправи. Кожен супроводжується ще й ілюстраціями, які тематично повʼязані з тим, що ці дієслова називають.
Цікаво, що дієслова не лише спільнокореневі, а й, частіше за все, відрізняються лише однією морфемою, тож вплив складу слова на його лексичне значення недооцінювати не можна. Виконання вправи є простим, а от значення для розуміння дієслівного морфемного складу – грає важливу роль.
Учень/учениця має уявлення про дієслово як частину мови; впізнає дієслова в реченні, тексті, ставить до них питання; зв’язує з іменниками; розрізняє часові форми дієслова; ставить питання до дієслів різних часових форм; змінює дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань: що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розпізнає часові форми дієслів у тексті.
Учень/учениця утворює і доречно вживає форми часів дієслів.