Звуки «дж» та «дз» є особливими фонетичними одиницями української мови. Справа в тому, що вони виражаються на письмі за допомогою двох літер, однак залишаються одним звуком. При цьому слів, які б використовували їх, не так вже й багато, але іноді між ними виникає плутанина.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розрізняти слова з цими звуками. На екрані перед учнем міститься зображення деталізованої та яскравої ілюстрації, на якій бачимо двох монстриків. Вони симпатичні, дружелюбні, але химерні та незвичайні. Фон, інші деталі та зображена на малюнку ситуація змінюється з кожним етапом завдання, однак на екрані завжди є пара симпатичних чудовиськ, хай і різних. Над ними є спеціальні активні звукові кнопки. Дитина натискає на них по черзі і чує речення. Кожен монстрик вимовляє по одній фразі. У ній є слово з «дж» або «дз». Над малюнком міститься формулювання завдання, де вказано, на що саме треба звернути увагу. Якщо на одному етапі дитина має знайти монстрика, який говорить слово з «дз», то на наступному – того, що говорить слово з «дж». Звісно, якби чудовиська промовляли по одному слову, завдання було б надто простим. Однак, мета вправи як раз у тому, аби учень навчився у контексті відрізняти одні слова від інших. Уважно прислуховуючись до слів монстриків, дитина робить свій вибір та проходить на наступний етап.
Рухаючись між рівнями, дитина чує різні слова з цими звуками, і відтак знайомиться з більшою кількістю слів із ними, що наявні в українській мові. А істотний ігровий аспект і взаємодія з такими колоритними героями допомагають школяреві краще запамʼятати цей урок.
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.