Опис завдання
Тема пунктуації є досить важливою і разом з тим – непростою для ознайомлення. Коли в учня вже є певний досвід, визначити потрібний розділовий знак досить просто. Однак, пунктуаційні знаки використовуються як при певних обставинах, які ще доведеться вивчити, так і в залежності від інтонації та особливостей побудови речень. Досі школяр працював здебільшого з писемним мовленням, вивчаючи досить чіткі та однозначні правила граматики, морфології тощо. Цього разу акцент робиться на іншому – на пунктуації.
На екрані перед учнем міститься кілька речень. Всі вони різні за метою висловлювання, відрізняються й за інтонацією, з якою їх необхідно читати. Підказок у вигляді активних кнопок, що відтворюють речення усно, нема. Натомість учень має самзрозуміти мету висловлювання за допомогою аналізу порядку слів та використання особливих слів, котрі застосовуються для того, щоб, скажімо, поставити питання або ж для того, щоб наголосити на чомусь.
Отже, учень читає кожне з речень, якщо це потрібно – то вголос. Кожне закінчується різним розділовим знаком. Однак, вони знаходяться не на своїх місцях. Натомість вони розташовані хаотично, і школяр має перенести їх до відповідних речень: крапку до розповідного або спонукального, яке вимовляється спокійно; знак оклику – до речень, які вимовляються з посиленою інтонацією, смисловим наголосом на чомусь тощо; знак питання ж ставиться на кінці питальних речень. Коли учень розсортує всі пунктуаційні знаки на кінцях речень, то пройде на новий етап, де треба виконати аналогічні дії з новим набором фраз, хоча варіантів знаків завжди тільки три – стільки, скільки допускає пунктуація української мови.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця розуміє зв’язок між розділовими знаками і структурою діалогів.
