Опис завдання
Школяр вже знає, що звуки української мови діляться на дві великі групи: голосні та приголосні. Голосних менше, і вони при звучанні можуть тягнутись без зміни стільки, скільки вистачить подиху мовцю, адже творяться вони лише за допомогою голосу. Приголосних звуків в українській мові значно більше, ніж голосних, і вони утворюються за допомогою різних комбінацій голосу й шуму, через що при спробі протягнути приголосний його звучання трохи зміниться. Якщо необхідно під час вимови слова протягнути приголосний без зміни його звучання, то він вимовляється ніби двічі, але злито – тобто подовжено.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати зі словами, котрі містять подовжені приголосні. На кожному етапі завдання перед учнем на екрані знаходиться зображення нового речення, де як мінімум одне слово містить подовження. Воно виражається на письмі у двох однакових приголосних звуках, які йдуть один за одним. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб вибрати правильне слово. Відповідно зробити це дуже просто – слід лише уважно вивчити буквений ряд у кожному слові. Однак мета цього завдання полягає не стільки у перевірці вмінь дитини, скільки у тому, щоб вона на практиці навчилась визначати подвоєння звуків. Тож речення школяр має читати вголос, аби впізнати випадок подвоєння, перш за все, на слух. Коли дитина вибере потрібне слово, то пройде на новий етап до наступного речення.
Ця вправа є досить легкою, але в реченні завжди є хоча б одне слово, де подвоєння нема, проте під час вимови може здатись, що воно там має бути. Завдяки цьому дитина вчиться відрізняти випадки, коли дві літери в слові дійсно мають бути, від тих, де це лише здається.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця відтворює український алфавіт; називає букви на позначення голосних і приголосних звуків, парних дзвінких і глухих приголосних; правильно називає всі літери; розташовує слова за алфавітом, орієнтуючись на другу літеру.
Учень/учениця знає і використовує правила правопису.
