Опис завдання
Мова надає великого простору для різних варіантів комунікації завдяки значній кількості інструментів. Іноді можна цілий вираз «втиснути» у значення одного слова, а інколи – навпаки, описати значення слова кількома фразами. Це дає змогу за бажанням та при виникненні необхідності робити мову або більш лаконічною, або більш докладною. Це цілком актуально і для професій. Назва професії – це поодиноке слово, яке має своє лексичне значення. Однак, професійні функції можна описати й словосполученням, і ця вправа присвячена саме цьому.
На екрані перед учнем міститься назва людини, яка має певну професію, наприклад, «художник» або «лікар». По інший бік від нього через тире знаходиться порожня ділянка, яку слід заповнити словосполученням, котре описує, що ж ця людина робить, які дії в якості професіонала виконує. Варіанти словосполучень містять під робочою зоною з цим словом. Учень вибирає потрібний, керуючись лише значенням. Наприклад, дитина вже знає, що художник малює картини, а лікар – лікує людей. Дія, яку виконує ця людина в поєднанні з обʼєктом роботи і є словосполученням, якого цілком достатньо, щоб описати дану професію. Коли школяр робить свій вибір, то проходить на новий етап завдання до іншої назви професії та нових варіантів.
Аби додати вправі більшої образності та покращити учню настрій, кожен рівень супроводжується малюнком, який зображує представника тої чи іншої професії, про яку наразі йде мова. Стиль малюнка гумористичний, схожий на стиль мультиплікації. Важливий нюанс: для визначення професії може підходити не один варіант, а кілька, адже робочих задач та функцій у того ж лікаря може бути кілька (проводити операції, обстежувати пацієнтів тощо).
Пов'язані стандарти
Учень/учениця утворює непоширене словосполучення; виділяє головне слово у словосполученні; ставить питання від головного до залежного слова у словосполученні.
Учень/учениця знає розклад дня, правила особистої гігієни, самообслуговування.
Учень/учениця вживає достатнью кількость слів і фраз відповідно до віку.
