Здебільшого число є тією граматичною категорією, яка має лише дві форми в іменниках: форму множини та однини. При цьому іменники у більшості своїй здатні змінюватись за числом, переходячи з однини в множину і навпаки просто зі зміною закінчення і, інколи, суфікса. Однина називає предмет, який є в наявності сам-один, тоді як множина виражає будь-яку іншу кількість цих обʼєктів: чи пʼять, чи пʼятдесят – не важливо. Однак, у цьому правилі є виключення, зокрема, так звані збірні іменники. Збірне число не є одниною або множиною у звичайному розумінні. Натомість такі іменники називаються сукупність обʼєктів обговорення, яких хоч і кілька, але сприймаються вони як одне ціле. Збірні іменники отримують цю граматичну категорію завдяки приєднанню до кореня специфічних суфіксів, і у ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься робити перетворення.
На екрані перед учнем міститься зображення кореня слова, в якому зосереджено ядро лексичного значення. Під ним міститься кілька суфіксів, кожен з яких додає свого відтінку до лексичного значення кореня, а головне – впливає на слово граматично. Серед них є один, який перетворює цю мовну одиницю на іменник у збірному числі. Завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб вибрати, який саме суфікс підійде для цього. Він по черзі підставляє до кореня кожен варіант і залишає потрібний. Після цього проходить на наступний етап.
Іменників у збірному числі в українській мові не так вже й багато, тож, оскільки школяр опрацьовуватиме по одному на рівень, дитина ознайомиться з більшістю з них завдяки цій вправі.
Учень/учениця ставить питання до іменників, що належать до різних родів; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників.
Учень/учениця утворює і доречно вживає форму множини іменників.