Робота з синонімами та антонімами є не такою і простою, адже дитині доводиться зосереджуватись на відтінках лексичного значення таких слів, що вимагає досить хорошого їх розуміння.
У ході виконання цього завдання дитина аналізуватиме помилки, які можуть бути допущені у роботі з лексичним значенням слів, зокрема – у підборі антонімів та синонімів. До цього моменту школяр вже встиг не один раз попрацювати над виправленням чужих помилок. Такий формат роботи для учня завжди є приємним, адже він має нагоду уявити себе вчителем, який не сам працює, а перевіряє результати чужої праці. Хоча очевидно, що для перевірки виконаної вправи необхідним є більш впевнене володіння спеціальними навичками, котрі ця вправа тренує.
Отже, перед учнем на кожному етапі міститься зображення нового речення. У ньому допущена помилка при підборі слів. Новизна даного завдання як раз в тому і полягає, що досі дитина шукала та виправляла помилки, які були повʼязані із зовнішньою формою слова, тобто з його правописом або буквеним чи то морфемним складом. Цього разу учень працювати зі словами, які написані та оформлені правильно – але у фразі є одне, котре категорично не підходить за внутрішнім змістом. Наприклад, сенс речення – протиставлення. Відповідно у ньому має бути пара антонімів, тобто слів, які мають протилежне лексичне значення. Школяр шукає перше слово в цій парі, потім друге і аналізує їх. Одне зі слів вжито неправильно – воно не є антонімом до першого, що порушує зміст речення загалом. Під фразою є кілька варіантів слів, які більше підходять на роль антоніма до першого слова. Учень вибирає підходящий варіант – і проходить на наступний етап, де теж працюватиме з лексичним значенням слів.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця розрізняє відтінки значень серед пов'язаних слів.