Вивчаємо слова з подвійним наголосом

    Наголос є досить цікавим природнім мовним явищем. Під час мовлення один з голосних звуків у слові виділяється інтонаційно з-поміж інших абсолютно природнім чином. При цьому те, який саме голосний підпадає під наголос, залежить від конкретного випадку, принаймні в рамках української мови. Звісно, є мови, де всі або більшість слів наголошені саме так, а не інакше, однак, в словах нашої мови наголос може бути будь-де. Однак, якщо йде мова про одне слово в певній формі, то майже завжди наголос падає саме на певний склад. Наприклад, у слові «молоко» наголошеним є остання «о» і відповідно останній склад – і так буде завжди, хай це слово будуть вимовляти в Києві або в Одесі. Переносити наголос на першу або другу «о» є помилка.

     Проте є виключення. Перше – це різні за значенням слова, які відрізняються лише наголосом, тоді як буквений склад у них однаковий. Наприклад, слово «замок» з наголосом на перший склад означає фортецю феодала, а «замок» з наголосом на другий – прилад для замикання дверей тощо. Пишуться такі слова однаково, але відрізняються саме за наголосом. При цьому є ще один варіант «рухомого наголосу». Це коли одне слово має два однаково правильні варіанти вимови. Скажімо, слово «алфавіт» може вимовлятись як з наголосом на «і», так і з наголосом на другу «а». Обидва види вимови правильні. Те, як саме це слово вимовляють, залежить від бажання мовця і, інколи, від діалекту української мови. Ця вправа присвячена саме таким словам – тими, що мають подвійний наголос.

    На екрані перед учнем міститься зображення кількох слів. Серед них дитина вибирає те, яке має подвійний наголос, тобто два однаково правильні варіанти вимови. Важливо розуміти, що наголошеним може бути лише один склад у слові. Не можна сказати «алфавіт», однаково наголосивши на двох його голосних.