В попередніх завданнях увага учня зосереджувалась на підметі як на одному з двох центральних елементів речення. Іншим є присудок. Якщо підмет називає того або те, що виконує дію, то присудок означає, власне, цю саму дію. Тож він відповідає на питання "що робить?" у різних його формах, а тому частіше за все він є дієсловом. При цьому, якщо підметом може бути лише іменник у називному відмінку, то для дієслова, яке претендує на роль присудка, таких обмежень за граматичними категоріями нема – головне, це лише те, щоб дане слово означало дію, яка виконується в реченні. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься у роботі з присудкам.
На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. Воно супроводжується малюнками, що зображають те, про що в реченні говориться. Над ними міститься формулювання завдання, де вказується, що саме слід знайти – слово, яке означає дію. Отже учень аналізує слова, які будують речення, та знаходиться те, котре називає дію і відповідає на дієслівні питання. Після цього залишається лише виділити його – і школяр проходить на наступний етап до нового речення.
Ця вправа досить легка для виконання, але грає важливу роль, адже змінює точку фокусу учня і змушує його зосередитись саме на присудку, який грає не меншу роль ніж підмет. І малюнки, котрі урізноманітнюють візуальний ряд та змістовність кожного речення додають вправі цікавості, адже тепер учень працює не з поодинокими словами, а з цілими конструкціями, які містять завершену думку та певне повідомлення.
Учень/учениця розрізняє на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення; впізнає окличні речення; правильно вживає розділові знаки в кінці різних за метою висловлювання речень.
Учень/учениця визначає в реченні головні члени; поширює прості речення другорядними членами за запитаннями.