Дитина вже знає, що слова можна вживати як в прямому, так і в переносному значенні, однак, цим образність мови та її здатність до реалізації художнього мислення не вичерпується. Культура української мови має досить великий багаж фразеологізмів – абсолютно своєрідних висловів, які притаманні більшості мов, однак у кожній вони – свої. Фразеологізм є словосполученням, яке використовується для влучного, емоційно забарвленого опису або вислову думки мовця. Слова, які вжиті у фразеологізмі не просто використовуються у переносному значенні. Натомість вони повністю змінюють свій сенс. А образність, різноманіття та влучність фразеологізмів є ознаками багатства мовної культури.
У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься працювати з такими висловами. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення кількох фразеологізмів, які розташовано у стовпчик. Поряд з ними – своєрідне розшифрування значення цього вислову, його тлумачення. Однак, фразеологізм та його тлумачення знаходяться у хаотичному порядку і не співвідносяться. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перемістити фразеологізми до відповідних тлумачень. Для цього учень має уважно прочитати кожне та зрозуміти ,як вони повʼязані. Підказкою для слугує те, що як фразеологізмів, так і варіантів їх «перекладу» однакова кількість. Як тільки школяр знайде тлумачення першого, працювати стане простіше, адже на два варіанти буде два тлумачення, а знайшовши відповідник для другого, автоматично знаходиться і відповідник для третього. Таким чином, учень, опрацьовуючи вже відомі фразеологізми, може ознайомитись ще й з новими, що корисно для розвитку образного мислення та багатства доступних для дитини мовних засобів.
Учень/учениця розрізняє іменники, прикметники, дієслова в прямому і переносному значеннях; виявляє в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми; добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів; пояснює фразеологізми.
Учень/учениця визначає нюанси значень слів.