Окрім звичних форм іменників, прикметників та інших самостійних слів, а також окрім службових слів, котрі обʼєднують та доповнюють їхні значення, існують також і вставні слова та словосполучення. Вони відіграють важливу роль у спілкуванні, адже передають відносини між мовцем та обʼєктом звертання тощо. У ході виконання цього завдання дитина познайомиться з однією з найбільш розповсюджених ізольованих конструкцій, а саме – зі звертанням.
На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. У ньому неодмінно є в наявності звертання, і завдання полягає у тому, щоб знайти його та виділити. Звертання означає слово або словосполучення, яким мовець називає того, до кого говорить. При цьому звертаннями може бути більшість самостійних частин мови, однак, найчастіше цю роль грають іменники, адже саме іменниками є людські імена. Граматика української мови особлива наявністю кличного відмінку – спеціальної форми, головне завдання якої як раз і полягає у тому, щоб втілювати звертання, тобто буквально кликати того, до кого говорять. Навіть якщо звертання не має форми іменника у кличному відмінку, воно все одно завжди виділяється з обох боків (а якщо звертання є першим словом в реченні, то лише з одного) комами. В цьому і виявляється ізольованість даних конструкцій.
Тож знайти звертання в реченні буде просто, однак, варто переконатись, що відокремлене комами слово – це саме те, яке називає особу, до якої звертається мовець. Коли ж учень виділяє звертання, то проходить на новий етап до нового випадку його використання.
Учень/учениця виділяє звертання розділовими знаками; використовує форми кличного відмінка.
Учень/учениця володіє мовним етикетом відповідно до ситуації (привітання, прохання, вибачення, подяка, комплімент, звертання), вміє поводитися у громадських місцях.
Учень/учениця розуміє і прагне до набуття таких рис як мужність, радість за інших, правдивість, скромність.
Учень/учениця виділяє комами звертання, слова ввічливості.