Це завдання підсумовує знання з лексикології, дозволяючи самостійно скласти розділ підручника. Туди потрібно вписати певний термін, а до нього підібрати приклад. Завдяки цьому отримана раніше інформація краще структурується, і формується більш чітке розуміння теми.
Учень/учениця:
- знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
- знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
- знає самостійні та службові частини мови;
- знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
- знає правила правопису слів;
- доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
- визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
- здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови;
- обґрунтовує правопис слів правилами;
- користується лінгвістичними словниками різних видів;
- редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює, конкретизує їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел (довідкової, художньої літератури, ресурсів Інтернету тощо), здійснює бібліографічний пошук, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Учень/учениця:
— використовує знання нюансів у значенні слів під час письма, розмови, читання чи слухання;
— розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме і переносне значення слів та фраз за допомогою контекстних підказок;
— дотримується в тексті єдиного стилю, типу і жанру;
— правильно підбирає слова або фрази для доповнення речення/тексту;
— порівнює типи лексики за сферами вживання;
— розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи зі змісту тексту та вибираючи з ряду можливих варіантів;
— використовує зв’язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово;
— узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
— розуміє та пояснює значення загальновідомих ідіом, приказок та прислів’їв;
— демонструє розуміння образної мови, словосполучень і нюансів у значеннях слів, інтерпретує її в контексті;
— використовує в мовленні певні лексичні конструкції для досягнення відповідної мети (наприклад, виділення об’єкта чи суб’єкта дії, висловлення невпевненості й под.).