Опис завдання
Складні слова — це такі мовні одиниці, що були утворені складанням слів, коренів чи основ. Іноді складні слова пишуться разом, а іноді — через дефіс. Норми української мови чітко говорять про те, коли необхідно застосувати перший, а коли — другий спосіб. Завдання дозволяє на практиці опрацювати це питання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
-    знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
-    знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
-    знає самостійні та службові частини мови;
-    знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
-    знає правила правопису слів;
-    доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
-    визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
-    здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
-    визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови; 
-    обґрунтовує правопис слів правилами;
-    користується лінгвістичними словниками різних видів;
-    редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
Учень/учениця:
-    усвідомлює та визначає головне; 
-    класифікує і групує вивчений матеріал; 
-    знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки; 
-    користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова); 
-    виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
— знає основні правила правопису, розпізнає помилки та вміє їх виправляти відповідно до норм літературної мови;
— доречно використовує знаки пунктуації між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, відокремлених членах речення, порівняльних зворотах, обґрунтовує їхнє вживання відповідними правилами; 
— знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
— використовує відповідні розділові знаки (кому, тире, три крапки) для позначення паузи;
— правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів і цитат з тексту;
— розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення й мети висловлювання.
 
             
             
                
