Коли звертання втілюється в реченні за допомогою іменника, використовується особливий відмінок — кличний. Це досить специфічна форма іменника, яка є прадавнім спадком ще староукраїнської мови. Завдання надає практику в її використанні.
Учень/учениця:
- знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
- знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
- знає самостійні та службові частини мови;
- знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
- знає правила правопису слів;
- доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
- визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
- здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови;
- обґрунтовує правопис слів правилами;
- користується лінгвістичними словниками різних видів;
- редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
Учень/учениця:
- розрізняє речення, ускладнені звертаннями, вставними словами (словосполученнями);
- ставить розділові знаки в таких реченнях;
- знаходить звертання, вставні слова (словосполучення) в реченні;
- визначає в тексті риторичні звертання й пояснює стилістичну роль їх;
- знаходить і виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
- конструює правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями).
Учень/учениця:
— знає основні правила правопису, розпізнає помилки та вміє їх виправляти відповідно до норм літературної мови;
— доречно використовує знаки пунктуації між однорідними членами, при звертаннях і вставних словах, відокремлених членах речення, порівняльних зворотах, обґрунтовує їхнє вживання відповідними правилами;
— знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
— використовує відповідні розділові знаки (кому, тире, три крапки) для позначення паузи;
— правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів і цитат з тексту;
— розставляє відповідні розділові знаки в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення й мети висловлювання.