Опис завдання
Прислівник у реченні грає другорядну роль, оскільки здебільшого він є обставиною, характеризуючи дієслово-присудок. Це завдання не лише підтверджує таке твердження, а й дозволяє навчатися до конкретних речень добирати влучні прислівники, які їм, цим реченням, пасують за сенсом. А оскільки прислівник є незмінною частиною мови, вся робота відбувається на лексичному рівні.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає, що вивчають лексикологія та фразеологія, орфографія та морфологія;
- знає та пояснює лексичне значення слів і фразеологізмів;
- знає самостійні та службові частини мови;
- знає виражальні можливості кожної із самостійних частин мови;
- знає правила правопису слів;
- доцільно використовує в мовленні різні групи лексики, фразеологізми;
- визначає й аргументує належність слова до певної групи лексики;
- здійснює адекватний добір слів для складання висловлення певного змісту та стилю;
- визначає морфологічні ознаки, синтаксичну роль самостійних частин мови;
- обґрунтовує правопис слів правилами;
- користується лінгвістичними словниками різних видів;
- редагує речення й тексти, у яких допущено лексичні та граматичні помилки.
Учень/учениця:
- усвідомлює та визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
— розпізнає відхилення від правильного типу або стилю мовлення в різних письмових текстах, а також вміє виправляти їх;
— змінює дієслова за часами, родами і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами;
— утворює дієслова в дійсному, умовному й наказовому способах;
— розпізнає та виправляє помилки у використанні невідповідного часу чи способу дієслова в мовленнєвих конструкціях;
— розпізнає та використовує перехідні й неперехідні дієслова;
— використовує загальновживані іменники, власні назви, відмінює іменники, виявляє близькі та протилежні за значенням, вживає їх у лексичних конструкціях;
— знає і правильно вживає ступені порівняння прикметників, відмінює прикметники, правильно використовує їх за розрядами, вживає та розуміє лексичні конструкції з ними;
— знає і правильно використовує ступені порівняння прислівників;
— доречно використовує всі розряди займенників в реченнях і текстах;
— помічає та вміє виправляти неправильне вживання займенників;
— доречно вживає особові займенники, змінює їх за відмінками відповідно до змісту речення.
