У попередній статті ми детально розглядали основні зміни (без варіантів) до правопису та намагалися з’ясувати причини його введення.
Сьогодні пропонуємо розглянути другу важливу групу норм (варіантні доповнення до чинних правил), а також думки експертів щодо актуальності та досконалості нового правопису.
В яких випадках допускається правописна варіантність?
1. СЛОВА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
1) У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:
- шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р);
- шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р та ін.).
2) У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав:
- автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.
3) Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т:
- нтоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таі́сія, Теодо́р.
4) У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок:
- ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія;
- Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.
5) У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти:
- аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
2. УКРАЇНСЬКІ Й ДАВНО ЗАСВОЄНІ СЛОВА
1) На початку слова звичайно пишемо і.
2) Деякі слова мають варіанти з голосним и:
- íрій і и́рій, íрод і и́род (дуже жорстока людина).
3) И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (вимовляти и замість і) та похідного від нього іменника и́кання.
4) И на початку слова вживаємо в деяких загальних і власних назвах, що походять із тюркських та інших мов, відповідно до їх вимови в цих мовах:
- ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин.
3. ВАРІАНТНІ ФОРМИ РОДОВОГО ВІДМІНКА
Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и:
- гíдности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.
4. ФЕМІНІТИВИ
За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.
- Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.
- Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник (верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця) та -ень: учени́ця.
- Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ень (кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня), на приголосний (майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня).
- Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.
Ще кілька НОВАЦІЙ:
- тільки і вживаємо, якщо зіставляємо поняття: дні і ночі; батьки і діти; правда і кривда; просте і складне речення.
- варіанти із, зі (зо) вживаємо перед буквами, що передають важкі для вимови збіги приголосних, та для досягнення милозвучності.
Що говорять експерти про новий правопис?
З одного боку, філологи схвалюють зміни, оскільки, за їхніми словами, новий правопис буде значно більш українським — він поверне мову до тих принципів та норм української мови, які властиві українцям, які існували в Україні до абсолютної русифікації, яка відбувалася в 50-ті роки.
- «Прийняття нового правопису має історичні підстави, які пов’язані з відновленням української мови, порушеною російським впливом. Це абсолютно правильний крок, який потрібно було зробити ще відразу ж після проголошення української незалежності. Ці заходи спрямовані на розвиток української мови, відновлення історичної справедливості та зміцнення української державності», — вважає Член Правління міжнародної спілки «Інститут національної політики» Марина Багрова.
З іншого боку, правопис не враховує чимало тих змін, яких зазнала наша мова із радянських, а тим більше — дорадянських часів. Тому багато запропонованих конструкцій сьогодні виглядають, дещо штучно.
- «Пройшов час, багато способів вимовляти, писати слова, особливо вживання „и“ в кінці слів, наприклад, радости... Вже виробилась певна звичка, вже не будемо ми так вимовляти. Це така штучна конструкція. Наскільки виправдано сьогодні повертатись до таких норм — у мене питання», — зазначив у коментарі Радіо Свобода експерт напрямку «Освіта» Українського інституту майбутнього Микола Скиба.
Викликає невдоволення в багатьох борців за долю української мови й дозвіл подвійного вживання (як-от, ефір та етер, ірод та ирод). Так, кандидат філологічних наук і письменник Юрій Лисенко (Юрко Позаяк) вважає, що допуск численних паралельних форм тільки посилить плутанину:
- «Є така байка про господаря, який дуже жалів свого собачку, а тому обрізав йому хвоста не весь зразу, а по шматочках. Щось подібне роблять з українцями, починаючи аж з 1992 року. Зміни в правопис вносяться невеликими порціями, у кілька прийомів, з тривалими перервами. Процес повернення до „питомих“ норм іще далеко не завершений. Через усе це в головах мовців і на практиці співіснують відразу кілька норм, і хто там уже згадає, котра з них офіційно чинна, а котра — стара..» — коментує нововведення письменник.
А от перекладачку, кандидатку філологічних наук Олену Бросаліну дуже потішив запропонований проект. Вона каже, що зміни, запропоновані в ньому, дуже очікувані і на часі.
- «Мені дуже сподобалося, що дуже мудре рішення ухвалили: дозволити паралельне вживання. Прихильники зможуть себе вільно почувати, а не прихильники зможуть зорієнтуватися, відчути смак нових слів, нових форм», — каже Бросаліна.
Як ми бачимо, затвердження нової редакції українського правопису викликає чимало дискусій, однак нам здається, що прийняття подібних документів — це рух у правильному напрямку. Це — перші (можливо, несміливі та половинчасті), але дуже важливі кроки на шляху до повернення автентичної української мови та звільнення її від радянського русифікаційного ярма. Плекаймо разом нашу солов’їну!
