Діти — дуже допитливі від природи, їхні «А чому?» іноді ставлять дорослих у глухий кут. Тож, щоб ви могли бути більш підкованими в діалозі з вашими чомусиками, ми продовжуємо нашу рубрику «Наукові відповіді на запитання чомусиків та чомучок».
Нагадаємо, у третій добірці ми з’ясували:
- як птахи знаходять дорогу під час перельотів;
- чому швейцарський сир дірчастий;
- навіщо кенгуру сумка на животі;
- яка країна найменша в світі;
- чому кит випускає фонтан.
До слова, ознайомитися з попередніми добірками можна в розділі «Корисні матеріали» на сторінці блогу.
А в сьогоднішній статті дізнаємося разом про історію створення шоколаду, розкриємо таємниці єгипетських пірамід, з’ясуємо, звідки ж береться вітер, і зрозуміємо врешті, чому нам не вдається себе полоскотати і навіщо равликам панцир.
1. Хто винайшов шоколад?
Батьківщиною шоколаду є Центральна та Південна Америка, де росте шоколадне дерево — какао. Саме з його насіння і виробляють какао-порошок, що є основою для шоколаду. Але уявіть: шоколад у плитках існує лише близько двохсот років, а раніше, протягом тисяч років, його використовували виключно у вигляді напою.
Першими скуштували напій з какао-бобів представники давньої цивілізації ольмеків, що проживали в Центральній Америці задовго до нашої ери, і назвали його «kakawa» (подібно до сучасної назви напою «какао»).
- Він вживався в холодному вигляді — обсмажені какао-боби, що самі по собі мають гіркий смак, змішувалися з водою, а потім у цю суміш додавався перець чилі.
На зміну ольмекам прийшли майя, і шоколадне дерево стало культовим для цієї стародавньої цивілізації. Вони навіть використовували шоколадний напій для релігійних церемоній.
- Крім того, народи майя та ацтеки використовували какао-боби як грошову валюту (за 100 бобів можна було купити раба).
А до Європи шоколад потрапив завдяки першим дослідникам Америки. Так, у 1502 році Христофор Колумб отримав у подарунок від жителів острова Гуанажа какао-боби і привіз їх додому. Але ніхто не знав, що з ними робити.
Кілька років по тому іспанський конкістадор Ернан Корте, повертаючись із Мексики в Іспанію (в 1528 році), завантажив свої галеони какао-бобами й обладнанням, необхідним для виготовлення шоколадного напою.
- Іспанці почали додавати в напій тростинний цукор, корицю і мускатний горіх, виключили зі складу перець чилі, а також стали подавати шоколад гарячим.
Це зробило напій більш смачним — і шоколад став популярним серед іспанських багатіїв. До слова, іспанці старанно приховували рецепт шоколаду, тож в інших країнах Європи він з’явився аж через сотню років, у XVII столітті. І дозволити його собі міг далеко не кожен!
Знадобилося ще два століття, щоб шоколад придбав сучасні форму, смак і доступність.
- Так, у 1847 р. англієць Джозеф Фрай відлив першу шоколадну плитку з какао-масла, змішаного з цукром.
- Амеде Колер прославився, винайшовши у 1867 р. рецепт шоколаду з горіхами.
- А швейцарець Даніель Петер у 1876 р. додав в какао масу сухе молоко і отримав молочний шоколад.
2. Чому равлики мають мушлю, а слимаки — ні?
Нік Бейкер, англійський натураліст і телеведучий, зауважує:
- «Насправді, деякі слимаки мають мушлю. Серед них — деякі хижі слимаки, яких ми бачимо дуже рідко, бо вони проводять більшу частину життя під землею, поїдаючи дощових черв’яків. Їхня мушля зменшена до крихітної лускоподібної пластини, що вкриває верхню частину тіла, ніби кумедний маленький капелюшок!»
А взагалі межа між слимаками та равликами досить нечітка. І равлики, і слимаки — це молюски з родини черевоногих. Але равлики еволюціонували до зручної мушлі (будиночка) на спинах. Вона захищає їх від маленьких хижаків і дозволяє виповзати в сухий світ, захищаючи тендітне вологе тільце равлика від пересихання на сонці та вітрі.
Слимаки набагато вразливіші до зневоднення, бо не мають мушлі. Але вони можуть пересуватися по таких місцях, де мушля заважала б.
- «Вони можуть втискуватись до тісних проходів: тріщин, ущелин та навіть підземних тунелів — до місць, де равлик не вмістився б!»
Отже, і слимаки, і равлики в процесі еволюції знайшли для себе різні способи виживання, які найбільше відповідають їхнім умовам життя (біологи називають це екологічною нішею).
3. Як будували єгипетські піраміди?
Єгипетські піраміди — одні з найдавніших збережених кам’яних споруд на планеті. Велика частина з них була побудована в якості усипальниць для фараонів та інших знатних осіб.
- Найвідоміші піраміди знаходяться на околиці Каїра в Гізі. Найбільша — піраміда Хеопса, єдине збережене з семи чудес світу. Ця споруда висотою в 145 метрів і шириною та довжиною в 230 метрів залишається однією з найбільших будівель, створених людством.
Довгий час вчені не могли зрозуміти, як же будували це архітектурне диво. Однак зараз таємниці будування єгипетських пірамід розкрито. Єгиптолог Джойс Тілдеслі пояснює:
- «У стародавніх єгиптян не було електрики і складного обладнання, а також надлишку робочої сили. Натомість вони залучили до будівництва весь народ. Піраміди будували багато тисяч робітників, які прибували з міст і сіл по всьому Єгипту. Вони наполегливо працювали протягом кількох місяців, потім поверталися додому для відпочинку, а нові робітники прибували, щоб зайняти їхнє місце. Їх контролювала невелика група спеціалістів — будівельників, мулярів і архітекторів. Оскільки грошей у Давньому Єгипті не було, платили їм їжею й питвом.»
На початку будівництва будівельники вирівнювали землю й відміряли чотири сторони піраміди. У розташованих неподалік кар’єрах за допомогою найпростіших інструментів, наприклад мідних зубил і молотків, витесували величезні кам’яні блоки і витягали їх на будівельний майданчик на дерев’яних «санях». На рівень стіни, що зводилася, камені підіймали по широких дерев’яних скатах — пандусах.
- До слова, в 2018 році група вчених із Французького інституту Східної археології в Каїрі та університету Ліверпуля в Англії в алебастровому кар’єрі міста Луксор вперше виявили пристрій, який давні єгиптяни, ймовірно, використовували для підняття великих вантажів. Йому не менше 4500 років.
У центрі цієї насипної конструкції перебував похилий майданчик, по обидва боки якого були сходи і отвори. В отвори могли вставляти дерев’яні стовпи, навколо яких обмотували мотузки. Багатотонні блоки закріплювалися на цих дерев’яних «санях». Після цього будівельники тягнули за мотузки і переміщали блоки по майданчику під кутом 20 градусів.
- «Це важливе відкриття — перший доказ того, що важкі блоки вирізали і переміщали з кар’єрів», — зазначає генеральний секретар міністерства у справах старожитностей Єгипту Мустафа Вазирі. Археологи вважають, що така ж конструкція використовувалася і на інших кар’єрах.
Після того як основний трикутний контур було завершено, його вкривали шаром дуже дорогого білого каменю, відполірованого настільки, що він виблискував на сонці.
- Верхній камінь піраміди, так званий пірамідіон, іноді вкривали золотом, щоб він блищав іще сильніше.
4. Чому ми не можемо себе полоскотати?
Полоскотати, звісно, ми себе можемо, але от результат отримаємо далеко не той, що виникає, коли нас лоскоче інша людина. Чому ж так трапляється?
Девід Іглмен, нейробіолог, пояснює:
- «Щоб зрозуміти чому, ви маєте дізнатися трохи більше про те, як працює наш мозок. Одне з його головних завдань — здогадатися, що трапиться наступної миті. Поки ви зайняті своїм життям, ходінням по сходах або сніданком, частини вашого мозку завжди намагаються передбачити майбутнє. Це допомагає нам робити менше помилок і навіть може врятувати життя.»
Вчений пропонує згадати, як ми вчилися їздити на велосипеді. Спочатку потрібно було витрачати багато зусиль, щоб тримати кермо прямо і тиснути на педалі. З часом їздити на велосипеді ставало легше і легше. Зараз ви вже не звертаєте увагу на рухи, які робите, щоб велосипед рухався. З досвіду ваш мозок точно знає, чого очікувати, тому ви автоматично керуєте велосипедом. Він передбачає всі рухи, які потрібно зробити. Уважно стежити за їздою вам потрібно, лише якщо щось змінюється (дме сильний вітер або спустило колесо).
- Коли щось схоже несподівано трапляється, мозок змушений змінити свої прогнози щодо того, що буде далі. Якщо він впорається з цим добре, ви, наприклад, зможете пристосуватися до сильного вітру, нахиляючись, щоб не впасти.
Саме через те, що наш мозок завжди прогнозує наші дії і те, як в результаті почуватиметься наше тіло, ми не можемо полоскотати себе. Інші люди можуть полоскотати вас, тому що можуть вас здивувати. Адже ви не можете передбачити, де саме вони вас лоскотатимуть.
Та, хоча ми й не можемо полоскотати самі себе, існує спосіб зробити це без допомоги інших людей — за допомогою робота. Так, вчені розробили машину, яка дозволяє лоскотати себе через дистанційне керування.
- Щоб скористатися нею, людині потрібно лягти на спину і закрити очі. Робот знаходиться поруч і тримає шматок м’якої губки, прикріпленої до пластикового стрижня, який управляється джойстиком дистанційного керування. Коли людина активує стрижень — робот реагує, але після короткої затримки. І навіть затримка на п’яту частку секунди викликає в досліджуваних ті ж відчуття, які виникають при лоскотанні іншою людиною.
5. Звідки береться вітер?
Вітер — це просто повітря, яке рухається з одного місця в інше. Джерелом вітру є Сонце. Коли Сонце щодня гріє Землю, вона не нагрівається всюди однаково, тому що в деякі місця сонячному світлу легше потрапити, ніж в інші.
- Місцем, куди сонячному світлу потрапити найлегше, є «пояс» Землі, екватор, отже, саме тут розташовані найспекотніші місця планети: джунглі, пустелі і тропічні острови. Місця, куди сонячному світлу важче потрапити, — це полюси. Саме тому вони завжди вкриті снігом і льодом.
Нагріваючись, повітря піднімається вгору. І коли воно піднімається — це важливо, — щось повинно зайняти його місце, і це — не настільки тепле повітря. Коли тепле повітря піднімається, а холодне переміщається вниз, щоб зайняти його місце, повітря, яке рухається, і є вітром.
Урагани і шторми трапляються, коли повітря рухається швидко (піднялося більше повітря — і звільнилося більше місця для холодного повітря). Слабкі вітри трапляються, коли повітря рухається повільно, тому що піднялося менше повітря.
Атмосфера — шар повітря навколо Землі, яким ми дихаємо, — прогрівається й охолоджується, рухається і перемішується постійно, через що і змінюється погода.
Ось такі цікаві факти нам сьогодні вдалося з’ясувати. Сподіваємося, тепер ви зможете впевнено відповісти на ці запитання малюків.
