З 2018 року вступ до 1 класу відбувається за новими правилами. Кожна дитина з 6-річного віку має гарантоване місце у школі, за місцем проживання. Крім того, конкурси і співбесіди у школах вже не проводяться, і батьки самостійно вирішують, у якому віці віддавати дитину до школи.
На що ж орієнтуються батьки, коли роблять висновок, йти дитині до школи чи зачекати до 7 років? Зазвичай, вони турбуються, чи дитина вміє читати і писати. Хоча насправді ці навички зовсім не визначають її готовність до навчання. Адже цьому вона зможе навчитися і в 1 класі. Набагато важливішими є емоційна та соціальна підготовка — здатність впоратися з розчаруванням, інтерес до спілкування з ровесниками, вміння слухати інструкції.
Психологи радять також звертати увагу на фізіологічну зрілість дитини. Адже, якщо організм першокласника виявиться неготовим витримувати шкільні навантаження, дитина буде сильно втомлюватися і навчання стане для неї справжнім випробуванням. Аби ви точно переконалися, готова чи ні ваша дитина йти до школи, в сьогоднішній статті ми детально розповідаємо про ті неочевидні критерії, на які важливо звернути увагу перед тим, як вести дитину в перший клас.
Як перевірити фізіологічну готовність дитини?
Організм майбутнього першокласника має бути готовим витримувати певні розумові та фізичні навантаження. Мар’яна Янковенко, фізичний терапевт медичного центру педіатрії розвитку «Особливі», називає такі критерії фізіологічної готовності дитини до школи:
1) Фізіологічні зміни в організмі:
1.1) Суттєве подовження рук і ніг (так званий «стрибок зростання», який відбувається у віці 5-7 років).
Його можна легко перевірити за допомогою Філіпінського тесту: попросіть дитину підняти праву руку над головою і доторкнутися нею до лівого вуха. Якщо стрибок відбувся, то дитина легко доторкнеться до верхнього краю вуха або навіть до його середини.
1.2) Заміна молочних зубів. Початок процесу зміни зубів на постійні також свідчить про те, що організм дитини перейшов на новий рівень фізіологічного розвитку.
1.3) Дозрівання кісткової системи
Перевірити її можна за допомогою такої вправи: попросіть дитину покласти руку на стіл і почергово піднімати пальчики — від мізинчика до великого.
- Якщо ваша дитина може так робити, це означає, що кісткова тканина в неї розвинена, і майбутній першокласник зможе витримувати письмове навантаження.
2) Розвиток дрібної моторики
Зверніть увагу, як дитина малює (чи не виходить за межі, вміє штрихувати тощо), чи вдається їй ліпити різні фігури, чи може вона нанизувати намистинки на нитку, різати ножицями.
- Важливо також звернути увагу на те, чи правильно дитина тримає олівець і натискає на нього під час малювання. Фізичний терапевт рекомендує виконувати з дитиною вправу «Всі пальчики вітаються» (усі пальці по черзі торкаються до великого), використовувати еспандер — тренажер для пальців, який тренує м’язову силу.
3) Вправність у загальній моториці:
Це - біг, стрибки на одній та двох ногах (класики), перестрибування, вис на хитких опорах (гімнастичні кільця).
Про необхідність звернутися до спеціаліста свідчать такі прояви (якщо вони яскраво виражені):
- хитка, нерівна хода;
- велика кількість зайвих рухів, що супроводжують основний рух і заважають його виконанню;
- порушення координації рухів (що призводить до неможливості піймати й утримати м’яч, кинути його дорослому тощо).
Які ще навички свідчать про готовність дитини до школи?
Окрім фізіологічних критеріїв, психологи називають і інші важливі показники готовності до школи. Це — емоційні, соціальні, інтелектуальні ознаки та компетенції. До них відносяться:
1) Навички самообслуговування
Дитина вміє самостійно одягатися, взуватися, чистити зуби, складати свої речі, самостійно їсти.
Ці вміння потрібно розвивати, адже неможливість самостійно одягатися чи їсти, буде створювати дитині додатковий стрес у школі.
- «Якщо дитина прагне до самостійності, це свідчить про те, що вона готова до автономії, може бути певний час без батьківської опіки. Така дитина не почуватиметься в класі безпорадною і не проситиметься додому раніше відведеного часу. Хоча, звісно, якщо дитина не вміє застебнути ґудзика чи зав’язати шнурки, це — не привід не йти до школи. Цьому можна навчитися», — відзначає психолог і психотерапевт Ольга Цурка.
2) Здатність утримувати увагу на одному предметі
Оскільки лобні долі дитини лише формуються, ми не можемо вимагати від неї тривалої концентрації. Однак у 5-7-річному віці увага вже стає більш опосередкованою, дитина вчиться керувати нею і може утримувати певний час на одному предметі чи завданні. А це дуже важливо для навчання у школі.
3) Готовність дотримуватися певних меж і правил
Межі — це передусім безпека дитини.
- «На червоне світло не можна йти не тому, що так хоче мама, а тому що це небезпечно. Водночас, це певне обмеження її волі, свободи, діяльності, і дитина, яка вміє їх витримувати в сім’ї, підкорятиметься їм і в школі. [...] Головне — щоб ці межі не були дуже вузькими або дуже широкими і відповідали віку дитини», — пояснює Ольга Цурка.
4) Комунікативні навички
Важливо, щоб дитина мала також навички взаємодії з однолітками, вміла грати в команді, домовлятися, поступатися, захищати себе і висловлювати свою думку. Крім того, майбутній першокласник має вміти просити про допомогу, висловлювати свої потреби дорослому.
- «Також важливе вміння слухати і не перебивати. Наприклад, якщо дитина здатна мінімум 20 хвилин захоплено дивитися та слухати виставу, розповідь, виступ, вона готова до сприйняття інформації на уроках. Якщо ж ні, то вона просто знудиться в школі», — відзначає дитячий психолог, гештальт-терапевт Антоніна Оксанич.
5) Позитивна мотивація до навчання
Цей критерій свідчить про психологічну готовність дитини. Неправильна мотивація — коли дитина йде в школу, щоб не спати в садочку, отримати новий ґаджет чи тому що так хочуть батьки.
Вона має розуміти, що в школі буде отримувати нові знання і навички, які допоможуть їй у майбутньому отримати бажану професію, виконувати те, що їй подобається. Психологи відзначають, що найкраща мотивація майбутнього першокласника — коли він йде до школи, тому що там цікаво, а те, що вивчаєш там, — корисно.
6) Вікова криза
Зазвичай у дитини виникає бажання змінити свій статус дошкільника і стати дорослим під час кризи 6-7 років.
- «Раніше цю кризу називали „семи років“, але нині вона настає і в шість. Криза розвивається не через те, що дитина йде до школи і набуває нового статусу, як часто неправильно трактують, а, навпаки, ще до школи свідчить про готовність навчатися, бо є бажанням нового статусу. Може йти фоном негативізм, упертість, але це лише побічні ефекти того, що дитину більше не влаштовує статус малюка. Вона хоче займати те саме місце, що й дорослі, знати про світ так само багато, стати фізично досконалою», — пояснюють психологи.
7) Здатність витримувати напругу
Про цей критерій готовності до школи детально розповіла дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз у своєму профілі Facebook. Вона відзначає, що дорослішання людини, готовність до нового навантаження, пов’язане з тим, чи може вона витримати велике напруження.
Спеціаліст пропонує батькам перелік з 11 запитань, відповідаючи на які вони змогли б самостійно оцінити цей показник готовності своєї дитини і визначити можливі зони її розвитку. Публікуємо їх для вас:
7.1) Наскільки дитина може витримати навантаження — бути якийсь час без мами?
7.2) Наскільки стосунки з батьками сприймаються, як надійні?
7.3) Наскільки дитина може впоратися з напругою (розчаруванням), наприклад, коли їй не вдалося відразу ж отримати бажане?
- «Дитині важливо мати справу з тим, що не все може одразу їй належати, що іноді потрібно почекати. Дитині важливо чути від нас „ні“ — багато батьків бояться засмутити дитину, відмовляючи їй у тому, в чому варто відмовити. Так ми позбавляємо дитину можливості потренуватися, зіткнутися з напруженням, яке в неї в житті обов’язково буде — але вона може його вчитися „витримувати“, завдяки нашій тактовності і підтримці», — пояснює психолог.
7.4) Навантаження спілкуванням — наскільки дитина готова до спілкування з різними людьми? Чи є в неї досвід взаємодії, чи звертали її увагу на дітей і дорослих різних психотипів, різного віку?
7.5) Чи зможе дитина витримати напругу, коли на неї якийсь час не звертають персональної уваги?
- «Учитель, навіть найкращий, не зможе приділяти увагу тільки одному учневі. Чи впорається з цим навантаженням дитина? Як буде себе поводити — пустувати, плакати, проявляти агресію? Я б запитувала у батьків, чи часто вони дають планшет дитині, коли вона каже „мені нудно“, чи грається дитина хоч якийсь час самостійно, чи є в неї якась відповідальність вдома», — рекомендує Світлана.
7.6) Чи усвідомлює дитина, що звертаються і до неї, коли звертаються до всієї групи? Одна з ознак готовності до школи — вміння сприймати себе частиною групи.
7.7) Чи може дитина дозволити собі попросити нас (або інших людей) про допомогу — наскільки вона впевнена, що її підтримають?
7.8) Якщо дитина вчиться писати літери, вона каже «Я намалювала літеру» або «Я написала букву?».
- «„Намалювала“ — це ознака ігрової, творчої діяльності та мотивації. „Написала“ — вже навчальної», — пояснює психолог.
7.9) Наскільки дитина рухлива, розкута в рухах, наскільки ми дозволяємо або обмежуємо її рухову активність?
- «Людина — складна система, в якій „усе впливає на все“. Координація рухів, фізична спрямована активність — пов’язана і з вольовою та емоційної сферою. І дітям важливо влучати в ціль, ловити і відштовхувати, підтримувати фізичну активність».
7.10) Чи є в дитини режим дня, будь-які правила, щось, що виконується регулярно? За твердженням психолога, режим і регулярність впливають не лише на можливість «витримувати» правила, а й на загальне відчуття безпеки.
7.11) Наскільки дитина впевнена, що вона «хороша просто так»?
Поспостерігайте за дитиною і спробуйте відповісти на ці запитання чесно й об’єктивно. Також варто оцінити інші показники готовності до школи, які ми розглядали вище.
- Якщо у вас виникають певні труднощі і ви вагаєтеся, рекомендуємо звернутися до спеціаліста (вихователя, дитячого психолога чи вчителя), який може допомогти оцінити готовність дошкільника.
Орієнтуйтеся на індивідуальні особливості вашої дитини, її власний темп розвитку. Адже лише тоді, коли першокласник йде до школи готовим емоційно, фізіологічно та соціально, він може витримувати шкільне навантаження і повністю проявити свій творчий потенціал.
