Повернення до школи дається непросто усім учасникам навчального процесу. Тому дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз у своєму блозі навела поради для полегшення цього адаптаційного періоду. Відзначимо, що вони будуть корисними, як батькам, так і педагогам.
Отже, як допомогти дитині повернутися до школи?
1) Уважно поставитися до адаптаційного періоду
- «Перехід з онлайн простору карантину, віконець зум — до живого спілкування — одна з „напруг“, до якої важливо поставитися уважно. Є свої закономірності і техніка безпеки», — зазначає Світлана Ройз.
2) Поставитися з розумінням до того, що в першу чергу діти зараз (в перші тижні) йдуть до школи за спілкуванням. За словами психолога, «рівень інтелекту» і включеність саме в навчальний процес з’явиться пізніше.
3) Дати можливість дітям знову відчути один одного. Перевірити ролі, визначити кордони. Світлана рекомендує під час уроків пропонувати дітям дискусії, проєкти, групову роботу, в якій би вони могли взаємодіяти.
4) Дозволити дітям побути наодинці
- «І діти, і дорослі будуть більше втомлюватися від живих контактів. (В просторі віртуального спілкування існують свої перевантаження, в реальному спілкуванні — свої, і до них знову потрібно звикнути). Після школи діти можуть бути перезбудженими, гіперактивними або, навпаки, мовчазними, втомленими. Будь ласка, дайте їм можливість побути самим (знаю, що багато хто просто накриваються з головою ковдрою, і так лежать хвилин 15, дайте їм пограти, перш, ніж вони приступлять до домашніх завдань)», — радить психолог.
5) Зменшити навчальне навантаження. «Ідеально — якщо протягом першого адаптаційного тижня домашніх завдань буде мінімум».
6) Враховувати те, що дитині зараз потрібно більше часу на збори до школи. Продумайте, що можна підготувати звечора (ранець, шкільну форму, ланчбокс). Можна вкладати дитину раніше спати, щоб вона вранці мала достатньо часу на збирання.
- До слова, взимку нам набагато важче прокидатися — через нестачу сонячного світла в організмі продовжує вироблятися гормон сну мелатонін, що зовсім не сприяє прокиданню. Тому радимо будити дитину м’яко й довго, щоб вона змогла прокинутися поступово й трохи полежати в ліжку.
Нагадаємо: згідно з нормами, школярам до 12 років рекомендують спати не менше дев’яти, а то й 10-12 годин. Старшокласникам буде достатньо восьми годин сну.
7) Залучати дитину до фізичної активності
- «Дітям не вистачає рухової активності — важливо на перервах, (можливо, і під час уроків) запропонувати їм руханки (без руху не буде належної концентрації уваги)», — зауважує Світлана.
Не варто забувати і про прогулянки та зимові розваги (ковзанки, катання на санках, лижах, рухливі ігри).
8) Робити акцент на успіхах дитини
Психолог наголошує, що в цей перехідний період дуже важливою є підтримка того, що дитині вдається, того, що вона пам’ятає або вивчила за час карантину. Дітям потрібно виробити «опору успішності». Це набагато важливіше, ніж оцінки та контрольні роботи.
9) Бути уважними до почуттів та емоцій дитини
- «Нам (дорослим — учителям, батькам) можна обережно проявляти почуття дітей, прояснювати їх, давати підтримку. (Якщо мене запитають: „Навіщо?“, відповім — інакше це буде впливати і на навчальний процес, і на динаміку стосунків у класі). Зараз важливо, правда, важливіше, ніж найважливіші предмети, — формування спільноти, підтримки», — пояснює Світлана Ройз.
10) Нагадати про важливість дотримання правил особистої гігієни
За словами психолога, повернення до школи може викликати відчуття, що уважність до правил карантину вже не обов’язкова. Тому потрібно з дітьми ще раз обговорити важливість їхнього дотримання.
- «Обговорення — синхронізація в правилах — важлива частина формування стосунків і відчуття безпеки».
11) Залучати дітей до обговорення своїх почуттів, працювати з наслідками травмування
Ця рекомендація стосується насамперед педагогів. Багато дітей або членів їхніх сімей перехворіли на COVID-19, є школярі, у сім’ях яких відбулося горе. Було б дуже добре, якби вчителі поспілкувалися з дітьми про це, налагодили контакт й залучили дитину до обговорення її почуттів.
Психолог рекомендує починати урок з «практик стабілізації». Наприклад:
1) Займіть зручне місце, сядьте в стійку позу, поставте ноги так, щоб ви відчували опору, торкніться спинки стільця. Подивіться навколо — це ваш простір.
- Доречними будуть запитання: «Як ваш настрій? Як ви сьогодні прокинулися?» (І сказати чесно про себе: «Я — насилу»).
2) Можна сказати про свої почуття: "Я, коли перебувала на карантині, турбувалася (злилася, боялася) і вислухати без оцінки тих, хто буде готовий говорити про свої почуття.
- Світлана рекомендує такі розмови проводити не за партами, а в колі, навіть сидячи на підлозі.
3) Можна сказати, що знаєте, як було непросто багатьом дітям. І що поруч з нами є ті, кому можливо, зараз потрібна наша підтримка. Сказати про те, як страшно і боляче втрачати тих, хто нам дорогий. І ви знаєте, що багато сімей перенесли втрату.
4) Важливо сказати, що ви вірите, що любов близьких залишається з нами назавжди. І в пам’ять про них — нам важливо жити і робити все, щоб бути в безпеці. І можливо, допомогти тим, кому зараз складно.
5) Наостанок запропонуйте дітям поміркувати:
- Що б ми могли зробити, знаючи, що комусь сумно, складно?
- А що ви робите, коли погано вам?
- Чи можете ви попросити про допомогу?
- І як вам здається: просити про допомогу — це сила чи слабкість?
Світлана радить також проконсультуватися з шкільним психологом і обговорити з ним можливі способи налагодження комунікації з дітьми, що пережили травму.
Бажаємо безпечного й легкого повернення до навчальних буднів!
