Є досить сталий набір дільників та ділених. Якщо доданки і множники у відповідні вирази обʼєднують довільно завдяки їхній рівнозначності, а для віднімання єдиним правилом є те, щоб зменшуване було більше, ніж відʼємник, то з діленням все складніше. Число «42» ділиться тільки на обмежену кількість дільників. Наприклад, на пʼятірку рівно це число вже не розділиш. Проте досить часто відбуваються такі суто життєві ситуації, коли зробити це потрібно. І тоді зʼявляється остача – залишок після ділення. Знайти його досить легко. Замість того діленого, яке є в наявності у прикладі, учень шукає найближчий менший, який підходить для цього дільника. Для наданого вище прикладу це число «40». Дитина виконує з ним дію ділення, після чого в дужках біля результату залишає остачу, яка є різницею між першим діленим і тим, яке довелось підбирати. Виглядає це так: «8(2)». У ході виконання цього завдання дитина шукатиме саме остачу. На екрані перед учнем на кожному етапі завдання міститься по одному прикладу ділення, де ділене не можна рівно без залишку розділити на дільник. Дитина виконує цю задачу так, як було описано вище – шукаючи найближче менше підходяще число. Сама частка вже вказана у прикладі, тож дитина просто звіряється з нею, подумки виконуючи дію ділення. Після цього учень має вписати цифру, яка означає залишок. Для цього достатньо просто виконати дію віднімання першого діленого з тим, яким треба скористатись для виконання дії. Тож зробити це просто, і дитина, вписавши цю цифру, лише демонструє своє розуміння самого принципу остачі.
Учень/учениця: застосовує алгоритм ділення з остачею; перевіряє правильність виконання ділення з остачею.
Знайти частки і остачі цілих чисел у прикладах, де ділене буде (максимум) чотиризначним, а дільник - однозначним, використовуючи знання про розрядність чисел, властивості арифметичних дій та / або співвідношення між множенням і діленням. Проілюструвати та пояснити обчислення, використовуючи рівності, графіки та діаграми.