Складаємо приклад

Коли дитина вже опанувала ділення у достатній мірі, залишається тільки відточувати на практиці це вміння, як можна частіше виконуючи його. Але однотипні завдання тільки завадять успішній практиці, оскільки вони не дають подивитись на математичну дію під різними кутами, що в свою чергу заважає її розумінню. Крім того, виконувати однотипні завдання дитині банально нудно, що також зменшує і зацікавленість учня, і його концентрацію. Саме тому ця вправа урізноманітнює формат подання інформації, яка присвячена темі ділення, і при цьому дитина досить ефективно тренується у виконанні її. На екрані перед учнем міститься кістяк прикладу з дією ділення: дві порожні клітинки, між якими математичний символ, що означає цю дію. Після них йде знак рівності, а після нього – число, яке грає роль частки. Тож у виразі вже є результат, але нема його складових елементів, діленого та дільника. Їх і має підібрати дитина з кількох варіантів, що містяться під цим виразом. Визначити ці елементи не так вже й важко. Дитина спочатку має проаналізувати частку. Це здебільшого відносно маленька цифра, оскільки частка завжди менша від діленого. Після цього учень з-поміж варіантів під прикладом знаходить найбільше число. Воно є однією з найбільш імовірних ділених. Після цього учню залишається серед інших чисел знайти те, яке при множенні на частку дає ймовірне ділене. Якщо не вдається, то треба підібрати іншу пару за цим принципом. Досить великий акцент під час виконання вправи робиться на те, що не всі числа можуть підходити для прикладів такого роду, тобто важливо, аби числа підходили один для одного без залишку. Коли учень перемістить числа на свої місця, складаючи таким чином приклад, то переходить на наступний етап.