Множення через додавання

Множення як математична дія має певний формат. Приклади оформлюються здебільшого або в рядок, або у стовпчик. Перший варіант є найбільш популярним, адже він економить місце та є найпростішим у розумінні: всі елементи виразу просто знаходяться у одному рядку, а між числами є ті математичні символи, які визначають відносини між числами. Якщо ж приклад має формат розміщення чисел у стовпчик, то це полегшує роботу з великими числами, адже розряди знаходяться дуже близько: десятки під десятками, десятки тисяч під десятками тисяч. Але у ході виконання даного завдання учень тренуватиметься використовувати додавання для множення. Не дивлячись на те, що природним антиподом множення є ділення, з додаванням у нього теж є звʼязок. По суті, множення і є додавання кількох груп предметів певну кількість разів. Продемонструвати це зможе числова пряма. На екрані перед учнем міститься така пряма – нова для кожного наступного етапу завдання. У формулюванні ж цього завдання вказано, які множники має приклад. Учень має на числовій прямій позначити ту її частину, яка обмежена нулем з одного боку та добутком з іншого. Один «крок» між щаблями прямої – це один з множників. Інший множник – це кількість кроків. Таким чином, число треба додати саме до себе певну кількість разів. Коли учень позначає правильну частину числової прямої, то проходить на наступний етап завдання. Особливий акцент ця вправа робить саме на розуміння сутності дії множення. Наприклад, якщо треба помножити «6» на «7», а пряма йде від «0» і до «42», де перший крок є сімкою, то таких кроків має бути шість. Тобто до першої сімки треба додати ще одну, потім ще, і ще – поки не буде щабель «42», де і треба буде зупинитись, адже кроків буде як раз стільки, скільки треба.