Хоча дії додавання та віднімання є взаємоповʼязаними і протилежними за значенням, члени відповідних виразів істотно відрізняються за значенням. Доданки рівнозначні – не є важливим ані їхнє положення відносно одне одного, ані те, чи один з них є меншим або більшим, ніж інший. З відніманням все не так: зменшуване та відʼємник не можуть мінятись місцями, окрім того, зменшуване обовʼязково має бути більшим, ніж відʼємник. Відтак і правила знаходження кожного з цих елементів відрізняються між собою. Для знаходження невідомого зменшуваного треба до відʼємника додати різницю, а от для знаходження невідомого відʼємника, треба від зменшуваного відняти різницю. Завдяки цій вправі дитина на практиці закріпить знання цієї істотної різниці. На екрані перед учнем міститься математичний приклад з дією віднімання – новий для кожного наступного етапу завдання. Але завжди у ньому є невідомим саме відʼємник, тобто число, на яке зменшується початкове. Отже, завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, аби виконати описаний вище алгоритм дій, тобто відняти від зменшуваного відому різницю. Результат цієї дії дитина вписує у порожню клітинку на місці відʼємника. Коли школяр це робить, то проходить на наступний етап завдання. Ця вправа має нагадати дитині описане вище правило, аби підготувати учня до значно більш масивних рівнянь, де треба буде виконати відразу цілий набір математичних дій. Крім того, школяр додатково тренується у відніманні багатоцифрових чисел, і разом з цим – тренується робити це швидко, майже рефлекторно. Хоча ця вправа може здатись дещо однотипною, особливо на тлі подібних завдань, візуальний її ряд урізноманітнюють цікаві ілюстрації, які разом з прикладом змінюються на кожному рівні вправи.
Написати прості числові приклади, які відображують розрахунки з числами та інтерпретують словесні вирази, не розв’язуючи їх.
Учень/учениця: наводить приклади натуральних чисел; шкал;