Працюючи з коефіцієнтами та змінними, дитина переходить у дещо нову площину математичних навичок та вмінь. Здається, ніби об’єкти опрацювання ті ж самі, однак нові назви не лише є додатковим матеріалом, і дійсно змістовною зміною. Тобто числовий компонент такого виразу називається коефіцієнтом не просто тому, що це ще один черговий термін, який треба вивчити, а тому що він грає певну роль у взаємодії з компонентом буквеним, тобто змінною. Однак, хоча ролі елементів цього виразу доповнюються новими функціями, числа залишаються бути числами. Хоча для виконання певних дій з їхньою участю необхідні певні правила, порівняти коефіцієнти можна так само, як і звичайні числа. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем міститься пара виразів, кожен з яких містить коефіцієнт та змінну. Коефіцієнт – це числовий елемент виразу, відтак порівнювати дитина буде лише його. Це теж не випадкова умова. На місці змінної може бути буквально будь-яке число, а відтак поєднання змінною з коефіцієнтом забирає конкретне значення у виразу і надає йому універсальність, яка зводить на марно всі спроби порівняти два таких вирази. Відтак при порівнянні дитина звертає увагу лише на конкретні числа – на коефіцієнти. А діл учень виконує порівняння так само, як і зі звичайними числами. У порожню клітинку між виразами дитина має поставити один з трьох знаків: «більше», «менше» або «дорівнює». Коли учень це зробить, то пройде на новий етап. Важливо, що дитина має звернути увагу на особливість протиставлення цих виразів: попри те, що порівнюються лице коефіцієнти, змінні виражаються різними літерами. Це означає, що числа, які за ними ховаються, різні, хоча й невідомі конкретно.
Учень/учениця: наводить приклади натуральних чисел; шкал;