Будуємо графік функції

Ця вправа підсумовує весь матеріал, який дитина встигла вивчити по темі функцій у математиці, адже у ході виконання цього завдання школяр навчиться самостійно будувати функцію за формулою на координатній площині. Це вимагає розуміння всіх базових елементів функції та того, як вони, ці елементи, повʼязані між собою та з координатною площиною і осями, які на ній розташовані. Крім того, учень має проявити уважність та зосередженість, аби не наплутати координати. На екрані перед дитиною міститься зображення координатної площини. На ній є дві осі: «ось х» та «ось у», які перетинаються у точці «0». Поряд із зображення площини – функція. Вона подається у вигляді формули, під якою розташована таблиця. Як значення «у», так і значення «х» у цій формулі може бути різним. У таблиці подається значення одного з елементів. Підставивши його у формулу, дитина дізнається значення іншого для цього варіанту функції – цей формат роботи є для дитини звичним. Заповнивши таблицю, учень приступає до побудови графіку функції на площині. Для цього він сприймає значення «у» та «х» для кожного з варіантів функції як координат однієї точки. Наприклад, якщо згідно з формулою «у=3», а «х=6», то у першій чверті координатної площини на відстані трьох одиниць від нуля по осі «у» та шести – по осі «х» і ставить першу точку. Виставивши обидві, дитина бачить, що точки обʼєднались прямою, яка утворила між ними відрізок. Цей відрізок і є графіком даної функції. Коли школяр виконає всю цю роботу для однієї функції, то пройде на новий етап, де на нього чекатиме інша формула та нові дані у таблиці. Завдяки такому різноманіттю учень дізнається про те, які форми може приймати функція та отримає практичний досвід у її зображенні.