Графік функції

Звичайне зображення функції як формули з невідомими «у» та «х» є лише верхівкою айсбергу при вивченні цієї теми, адже значно складнішим і цікавішим є зображення графіку функції. У ході виконання цього завдання дитина займеться цим, познайомившись з основними способами такого зображення. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення координатної площини з двома прямими – «прямою х» та «прямою у». Вони так називаються, звісно, не просто так. Там зображено графік, на якому – точки. Школяр має знайти координати кожної. Під графіком є кілька варіантів функцій, які претендують на те, щоб зображувати графік. Учень підставляє у каркас координати і аналізує, чи підходять вони до формули. Якщо так – значить варіант підходить для графіка, якщо ні, значить варіант є зайвим. Коли дитина знаходить варіант, що задовольняє графік, то проходить на новий етап, де треба буде аналогічним чином опрацювати іншу функцію. Таким чином проводить роботу по встановленню взаємозвʼязку графіка та формули функції, що є актуальною задачею, адже на цьому звʼязку будується подальша робота з цією темою. Коли дитина підставляє координати точок графіку по «у» та по «х», то правильність варіанту визначається тоді, коли числа, які опинились замість літер, не роблять вираз неправильним. Наприклад, якщо функція «у=4+2х», то координати точок мають бути такими, щоб ця рівність була правильною: «у=8», а «х=2», або «у=-12», а «х=-8». Виконання вправи є досить простим, завдяки тому, що функції тут здебільшого невеликі та мають небагато елементів, але успішне проходження рівня потребує розуміння звʼязку координат точок з формулою функції. Дитина має не заплутатись та правильно підставити координати замість умовних літер формули.