Навчившись складати функції та знаходити їх значення, дитина отримує певний досвід у роботі з цими математичними одиницями, а головне – розуміння їхньої природи, яке можна використати для інших завдань нового формату. Ця вправа – така. У ході її виконання учень тренуватиметься оцінювати значення функції, що вимагає розуміння її моделі та значення її елементів. На екрані перед дитиною міститься зображення функції – нової для кожного наступного етапу завдання. Над нею міститься формулювання задачі, яка ставиться перед школярем. Там називається аргумент, який може дорівнювати будь-якому числу. Використання цього специфічного терміну разом із особливим зображенням самої функції дає зрозуміти особливість роботи над цією темою, адже функція – це не просто рівність з двома буквеними символами, а особливе правило у математиці, яке виражається через них та числа. Отже, школяр підставляє замість буквеного символу вказаний у завданні аргумент і проводить потрібні обчислення. Після цього він має оцінити функцію: під нею міститься два варіанти того, якою вона є. Варіанти неточні. Замість конкретних чисел надаються поля вірогідних значень, наприклад, «менше 10» та «більше 10». Дитина робить свій вибір згідно з результатами обчислень, після чого переходить на новий етап завдання, де треба буде аналогічним чином опрацювати вже іншу функцію з іншим значенням аргументу та новими варіантами для оцінки. Кожен етап супроводжується додатковими ілюстраціями, які мають певну спільну тему. Вони, ці малюнки, не повʼязані з математикою і функціями, але прикрашають собою задачу та роблять рух між етапами більш цікавим, мотивуючи учня.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел, обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа, розкриття дужок, зведення подібних доданків.