Тільки починаючи вивчати тему ділення, школяр концентрується лише на знаходженні частки, тобто результату цієї математичної дії. Згодом, коли учень починає більш впевнено себе почувати у роботі з цією темою, дитина тренується знайти ділене або дільник. Ця вправа робить ще один крок на шляху до остаточного опанування ділення зі звичайними дробами, адже у ході виконання цього завдання школяр тренуватиметься визначати і частку, і ділене, маючи лише дільник. Орієнтирами будуть варіанти, що подаються під каркасом прикладу. На кожному етапі перед учнем міститься зображення одного такого каркасу, де ділене та частка пропущено – на їхньому місці лише по парі порожніх клітин. Під каркасом прикладу міститься набір дробів. Всі вони претендують на обидва місця у прикладі, тож кожне число може бути або діленим, або часткою. Щоб знайти правильні для виразу елементи, необхідно послідовно проаналізувати дроби. Учень бере перший звичайний дріб і переставляє його на місце діленого. Виконавши ділення (тобто помноживши ділене на перевернутий дільник), дитина шукає, чи серед тих варіантів, які залишились, є частка, чи ні. Коли дитина знаходить правильну пару дробів, то проходить на новий етап завдання до аналогічного іншого прикладу. Дільник як центральний елемент виразу використовується не без причини: щоб знайти ділене, треба частку помножити на дільник, тож учень може у пошуках вдатись до використання цього прийому, якщо йому так зручніше. Поступово, рухаючись між рівнями, дитина навчиться визначати найбільш вірогідні кандидатури на означені ролі «на око», правильно оцінюючи дроби та те, як вони можуть взаємодіяти. Це розвиває вміння орієнтуватись у числах, яке є корисним і поза рамками теми ділення дробів.
Учень/учениця: розуміє правила порівняння, додавання, віднімання, множення і ділення звичайних дробів.