Ця вправа дещо схожа на попередню, але вона має більш чіткий вектор спрямування дії учня для її розвʼязування. На екрані перед дитиною міститься зображення математичного виразу. Числа в ньому не надто великі, здебільшого одноцифрові, але є кілька різних дій. Є й число, яке означає результат. Бракує лише одного числа – того, яке було піднесено до певної степені. Цікаво, що ця степінь теж конкретизується, тож невідомою залишається лише її основа. Для того, щоб зрозуміти, якого числа бракує, учню слід докласти особливих зусиль. Учень має визначитись з числом, яке мало б бути на місці того, що піднесене до степені, якби не це. Тобто дитина має спочатку просто забути про степінь та визначити, яке число має бути на місці порожньої зони. Для цього школяр аналізує вираз та виконує роботу з ним так, як звик: якщо у прикладі додавання поєднується з множенням, то спочатку дитина визначається з невідомим множником, який сприймає як суму двох чисел, після чого визначає невідомий доданок. Важливо памʼятати порядок дій при їх виконанні. Коли школяр знаходить число, яке мало б бути на місці порожньої клітинки, то залишається лише визначити, для якої основи степені це число є добутком. Наприклад, якщо відомо, що на місці порожньої клітинки міститься число «64», а також відомо, що основа була піднесена до другої степені, то необхідно згадати, яке число при множенні саме на себе один раз дає цей результат – число «64». Відповідь: таким числом є вісімка. Коли школяр вводить число-результат до виразу, то проходить на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічні обчислення з іншим виразом, де буде новий набір дій, інші числа та нова степінь. Таким чином учень тренуватиметься більш вільно працювати зі степенями.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають додавання, віднімання, множення і ділення раціональних чисел, обчислення значень числових виразів, що містять додатні й від’ємні числа, розкриття дужок, зведення подібних доданків.