Для того, щоб дійсно впевнено почувати себе у тій чи іншій теми, необхідно всебічно її дослідити та на практиці опрацювати різноманітні способи викладання інформації. Попереднє завдання орієнтувалось на пошук предметів або побудову точки за певними відомими координатами. Ця вправа має протилежний вектор опрацювання: тепер дитина матиме певний предмет, названий з самого початку, і вже вивчивши його місцеположення на координатній площині, вказуватиме його координати. На екрані перед школярем міститься зображення координатної площини з новим набором кількох предметів на кожному етапі вправи. В залежності від рівня змінюється не лише зображення обʼєктів опрацювання, а й їхнє місцезнаходження на площині. У формулюванні завдання, яке знаходиться над координатною площиною, конкретно називається, який саме предмет треба знайти та опрацювати. Учень шукає його серед інших, що зробити досить просто – всі предмети різні, тож цей етап є скоріше ігровою частиною механіки виконання завдання. Знайшовши його, школяр вивчає, на якій точці він знаходиться по осі «х». Збудувавши правильний перпендикуляр до цієї осі та вибравши правильну точку, дитина вписує її координати у каркас відповіді під зображенням координатної площини, після чого проводить аналогічний пошук для осі «у». Коли учень вкаже координати наведеного у завданні обʼєкта, то пройде на новий етап, де потрібно буде подібним чином визначити місцезнаходження іншого обʼєкта. Ця вправа є досить простою, але вона дозволяє по-іншому подивитись на координатну площину – вже не як на спосіб пошуку невідомого обʼєкта, а як на інструмент, що підходить для визначення місцезнаходження потрібних предметів.
Учень/учениця: вміє будувати координатну пряму.
Учень/учениця: розв’язує вправи, що передбачають знаходження координат точки на координатній площині та побудову точки за її координатами.