Коли дитина працює з виразом, що містить кілька елементів, які не вийде скоротити, необхідно навчитися правильно сприймати його структурні частини.
Наприклад, у виразі є кілька буквених елементів, і не вдасться обчислити, чому вони дорівнюють, але відомо, чому дорівнює сам вираз. Дитина може сприймати не просто як щось невідоме окрему літеру, а цілу структурну частину прикладу. Скажімо, якщо вираз «3ab=12», а треба дізнатися, чому дорівнює «4ab», то дитина сприймає обидві змінні як один цілісний невідомий елемент, як умовний «х», хоча складається він із двох літер. Тоді відомо, що «ab=4», а відтак, якщо помножити ці літери на четвірку, то результатом буде число «16». Перед дитиною на кожному етапі міститься вираз, де остаточний результат подається, а от конкретне тлумачення змінних — ні.
Дитина обчислює, чому дорівнюють усі вони разом, сприймаючи їх як один невідомий компонент. Не важливо, якими літерами представлені змінні, а от знак перед коефіцієнтом та його величина мають значення, що розуміє дитина завдяки цьому завданню.
Учень/учениця формулює правила: множення одночлена і многочлена, множення двох многочленів.