Українська мова багата на фразеологізми – сталі вирази, які виділяються образністю та специфікою вжитку. Фразеологізми особливі тим, що являють собою поєднання слів, які утворюють цілісну мовну одиницю. Значення кожного компоненту фразеологізму зникає, а весь вислів можна замінити одним словом. Використовуються такі конструкції для того, щоб додати мовленню більшої образності та виразності, емоційного забарвлення та художнього оформлення. Для фразеологізмів важливим є як вибір конкретних словоформ, так і їх порядок. Замінити жоден елемент на синонім, навіть якщо йде мова про абсолютну синонімію, не можна, принаймні без втрати сенсу цього вислову. Дуже часто у фразеологізмі використовується інфінітив – дієслівна форма, яка існує поза категоріями часу та особи, однак має категорію виду, тобто завершеності або незавершеності дії. Цього разу учень буде не просто виділяти потрібні слова у вислові, як це було при виконанні попереднього завдання, а самостійно підбирати дієслово. На екрані перед дитиною міститься каркас фразеологізму. Бракує у ньому дієслова, і не аби якого, а лише одного, цілком конкретного. Варіанти містяться під робочою зоною з цим каркасом. Дитина по черзі подумки вставляє у порожнє місце кожен з них, після чого вибирає потрібний, тобто такий, що у поєднанні з наведеним словом утворить конструкцію із зовсім іншим значенням, ніж просто словосполучення двох-трьох слів. Коли школяр зробить свій вибір, то пройде на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічний набір дій. Рівні мають симпатичне візуальне оформлення: слова знаходяться на дошці, а біля неї – зображення вчителя, який не стільки перевіряє, скільки допомагає дитині.
Учень/учениця:
- пояснює лексичні значення дієслів, добирає дієслова до груп з різними лексичними значеннями;
- добирає до поданого дієслова 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв’язні висловлювання;
- використовує дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;
- добирає з-поміж поданих дієслів те, що найбільш відповідає мовленнєвій ситуації, уникає одноманітності у використанні дієслів;
- впізнає на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова;
- добирає неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
- використовує неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;
- визначає час дієслова у реченнях, тексті;
- змінює дієслова за часами і числами, вживає ці дієслівні форми у своєму мовленні;
- дотримується літературної вимови і правопису дієслів на -ся;
- утворює і пояснює значення дієслів на -ся, вживає їх у побудові речень, у зв’язному мовленні.
Учень/учениця розрізняє і правильно використовує дієслова, вміє змінювати дієслова за часом, родом і числами; вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів'їв.