Доповнюємо текст сполучниками

Існує кілька різновидів службових частин мови: прийменники, сполучники, частки. Ця вправа присвячена другим у цьому списку, тобто сполучникам. Ці слова не мають власного лексичного та граматичного значень, відіграючи ту чи іншу роль лише в контексті. Роль сполучників не така, як у прийменників, які дитина опрацьовувала досі. Сполучники працюють з іншим рівнем контексту: вони використовуються для звʼязку між однорідними членами речення та різними синтаксичними структурами у його складі, зокрема, для звʼязку простих речень у складному. В залежності від конкретної ролі, яку вони відіграють, сполучники розділяються на три категорії: ті, які використовуються для звʼязку, розділення або протиставлення. Крім того, в залежності від відносин, які є між простими реченнями у складному, сполучники можуть бути підрядними або сурядними. У ході виконання цього завдання дитина буде на практиці опрацьовувати цю частину мови без зайвої наразі термінології. На кожному етапі вправи перед учнем міститься зображення нового тексту. У ньому бракує сполучників. Дитина бачить порожнини, які знаходяться у тексті. Під ним міститься кілька варіантів сполучників. Аби зрозуміти, який з них до якої ділянки в тексті треба перенести, школяр аналізує слова, що оточують ці порожнини. Якщо відбувається перелік, знадобляться сполучники на кшталт «і», «та», «й»; у випадку розділення використовуються «або», «хоч», «чи»; коли ж відбувається протиставлення, то потрібно використати сполучники «а», «але» й інколи «та», яке у цьому випадку повністю ототожнюється за значенням до «а». Коли школяр всі порожнини заповнить потрібними сполучниками, то пройде на наступний етап завдання до іншого тексту та нових варантів для розподілення.