Теорія – база практики. Коли дитина вчилась у перших класах, важливо було не перевантажувати її сприйняття великим обсягом теоретичної інформації, аби вона не заплуталась у визначеннях та правилах. Зараз дитина вже має досить великий досвід роботи з мовними одиницями, її увага, памʼять, аналітичні навички та вміння зосереджуватись достатньо зросли. Практичний багаж вмінь мусить мати теоретичний фундамент, яким і є правила та визначання. Тож ця вправа завершує та узагальнює тему вивчення морфемного складу іменників за допомогою не практичних завдань та ігор, а вікторини на знання правил української мови, точніше – тої її частини, що присвячена названому розділу. На кожному етапі перед учнем міститься нове твердження, яке стосується вчення про частини мови та теми іменника. Дитина аналізує сформульовану думку, після чого вибирає, чи це твердження правильне, чи ні. Воно може бути коректно сформульованим, але містити серйозну помилку, або ж просто бути неповним. У всіх цих випадках дитині слід відкидати це визначення. Правильні ж теоретичні засади водночас лаконічні, інформативні та змістовні. Дитина, визначаючись з тим, наскільки кожен новий вислів відповідає дійсності, запамʼятовує визначення, з якими стикається, щоб в майбутньому з більшою впевненістю працювати з ними та опирати на них при виконанні більш складних вправ. Кожен етап містить не лише нове визначення, а й зображення додаткових персонажів, які відповідають зелену та червону кнопки. Натискаючи на них, дитина й відповідає на питання правильності вислову, а ці герої в свою чергу додають виконанню завдання більш особистого акценту, бо дані персонажі ніби звертаються до дитини.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.