Ігровий аспект завжди привертає більше уваги дитини, ніж звичайна вправа, де учень працює виключно з мовними одиницями. Це завдання має ще одну родзинку: у ході його виконання школяр буде грати з дитинчатами тварин. На кожному етапі завдання на екрані перед учнем міститься зображення кількох таких дитинчат, які вилуплюються з яєць. Всі вони різні: курча поряд з каченям, черепашеня поряд з крокодильчиком, а маленький качконіс визирає зі шкаралупи поряд зі змійкою. Малеча тварин зображена дійсно у приємному стилі, вони виглядають надзвичайно мило та симпатично, тож працювати з ними – саме задоволення. На шкаралупі кожного яйця знаходиться нове слово. Всі вони різні, але всі відносно короткі. Серед них є як представники самостійних частин мови, так і службові слова. Над дитинчатами тварин міститься галявина – робоча зона. А над нею сформульовано завдання. На кожному етапі воно залишається однаковим – знайти і перенести у потрбіне поле службові слова. Цим і займеться школяр. Він має проаналізувати кожне слово та визначити, до якої великої категорії слів воно належить. Самостійні слова, незалежно від того, малі вони чи великі, завжди мають лексичне та граматичне значення. Службові ж слова не мають цих категорій і використовуються лише разом із самостійними. При цьому між собою різні види слів також істотно відрізняються, однак, саме вміння визначити, чи є надане слово самостійним, чи воно належить до службових, є базовим для учня.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця має уяву про службові частини мови, зокрема, загальновживані прийменники, використовує їх та вміє вводити їх у синтаксичні конструкції.