Досить популярною є «гра в слова», коли двоє гравців називають по черзі слова так, щоб кожне наступне починалось на останню букву попереднього. Ця вправа, яка також головний наголос робить саме на ігровому аспекті, вельми нагадує цю розвагу. На екрані перед учнем міститься зображення ланцюжка слів. Їх досить багато, і ланцюжок так і кружляє. Стрілочки ж показують напрямок: від якого і до якого слова треба рухатись. А у завданні, формулювання якого знаходиться над робочою зоною, вказано, за яким принципом слід підібрати порядок слів. Наприклад, кожне наступне слово має починатись з останньої літери основи попереднього. Працювати учень має зі словами, що вже є в наявності в ланцюжку, однак, вони там переплутані та знаходяться не на своїх місцях. Дитина аналізує зображення, підходячи до питання пошуку основи і в цілому, й індивідуально водночас. Щоб знайти основу, слід знайти закінчення – морфему, яка до неї не входить. Для цього необхідно слово змінити граматично, наприклад, провідміняти. Цей спосіб пошуку основи є загальним для всіх наданих іменників (вправа пропонує працювати саме з цією частиною мови), однак, далі дитина переходить на більш глибокий рівень сприйняття, шукаючи пари до слів. Поступово, рухаючись від одного слова до іншого, дитина відновлює та продовжує ланцюжок. Простіше за все знайти перше й останнє слова в ньому. Для цього слід знайти дві основи. Основа першого слова починається з літери, на яку жодна не закінчується; основа останнього має такою ж останню літеру. З усіма іншими слід бути уважними, адже вони зберігають двосторонній звʼязок. Коли дитина відтворить ланцюжок правильно, то пройде на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічний алгоритм дій з новими словами.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.