Дитина, навчаючись у четвертому класі, вже має певні знання про частини мови та їхні граматичні категорії, тож знайомитись з ними не доведеться. Натомість дитина відразу може приступити до опрацювання цих категорій за допомогою розвиваючих ігор, зокрема, ця вправа є такою грою. У ході її виконання дитина буде опрацьовувати тему роду в іменниках. На екрані перед дитиною міститься зображення саду. Школяр бачить кілька дерев – всього три, і кожне підписано своїм родом. Під ними розташувались плоди. На них у свою чергу міститься по одному слову. Слова різні на всіх етапах завдання, однак, це завжди іменники, тобто такі слова, які називають предмети, явища та осіб, відповідаючи на питання «хто?» або «що?». Плоди попадали з дерев хаотично і відразу не розбереш, яке з них впало з котрого дерева. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб повернути плоди достигати на своє дерево. Для цього учень аналізує кожне слово з плоду, щоб визначити його рід. Після цього його залишається повісити на відповідне дерево. Так треба зробити з усіма словами. Коли школяр поверне у крони всі яблучка (або інші плоди, якими б вони не були), то пройде на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічний набір дій. Взагалі визначення роду відбувається досить легко: дитині просто слід поставити до іменника питання присвійності: «стіл чий?», «яблуко чиє?», «сестра чия?» – і орієнтуватись за питаннями, аби визначити рід. А ігрова тематика та яскраві, деталізовані й досить обʼємні малюнки, які зосереджують на собі увагу дитини, урізноманітнюють виконання завдання.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- застосовує здобуті протягом навчання в початкових класах мовні знання і мовленнєві вміння у процесі виконання навчальних і контрольних завдань.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.