Життя людей підпорядковано певним природнім ритмам. Вони повʼязані зі зміною пір року, частин доби тощо. І серед цих ритмів знайшлось немало місця для особливих днів радості або смутку, днів, які присвячені різним цікавим подіям: святам, дням, присвячених для тих чи інших звичаїв, в тому числі й сакрального та магічного характеру, як, наприклад, пошуки цвітучої папороті в ніч на Івана Купала. У ході виконання цього завдання дитина узагальнить та структурує власні знання, присвячені цим народним звичаям. Отже, на екрані міститься зображення опису тої чи іншої традиції або народного звичаю. Поряд – ілюстрація до цього опису, яка не лише урізноманітнює візуальний ряд, а й досить істотно доповнює опис та додає йому певної емоційності. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб визначити, з чим повʼязана та чи інша традиція. Варіанти відповіді надаються під описом. Учень вибирає правильний, після чого проходить далі, на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічний вибір, вже маючи справу з новим звичаєм в описі та іншими варіантами. Ця вправа є корисною тому, що дозволяє як структурувати знання про традиції та звичаї відомих та популярних свят, так і дає змогу заглянути у цей культурний пласт глибше. Такі традиції є частиною народної спадщини, і вони й зараз живі, й будуть практикуватись в майбутньому. Відтак між нами та нашими пращурами встановлюється звʼязок наслідування, який дає змогу багатьом краще зрозуміти своє місце в житті. Крім того, ці звичаї й самі по собі цікаві та корисні. При цьому варіанти, які подаються у цій вправі, дають змогу краще зрозуміти свята та різницю між повʼязаними з ними схожими на перший погляд звичаями.
Учень/учениця:
- пояснює значення мови в житті народу; упізнає старі й нові слова в наукових і художніх текстах;
- знає основні ознаки культури усного і писемного мовлення, володіє лексичними засобами її вираження з огляду на ситуацію та учасників спілкування.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.