Опис завдання
Наголос є явищем саме усного мовлення, яке лише час від часу відображається на письмі специфічним символом. Кожне слово має свій наголос на певному складі, який вимовляється з акцентом на ньому. Крім наголосу словесного, є ще й смисловий. Це коли у цілому реченні виділяється одне слово – те, яке є центром повідомлення, питання або спонукання. На нього слід звернути увагу слухачу в першу чергу, воно є центром речення, хай навіть це слово не є підметом або присудком. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься ставити такі смислові наголоси. На екрані міститься зображення запитання, яке знаходиться у робочій зоні, на білому тлі. Поряд – зображення персонажа. Він відповідає на це питання. Коли школяр читає питання та відповідь, то розуміє, що питальне речення можна було б вимовити по-різному, тож відповідь актуальна не для кожного варіанту. Відповідь робить акцент на чомусь конкретному. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб визначити, на яке слово у питанні має падати смисловий наголос, аби відповідь дійсно до нього підходила. Це означає, що між цим словом та відповіддю має бути логічний звʼязок. Учень аналізує речення, виділяє потрібне слово, після чого проходить на наступний етап до аналогічного завдання з іншими реченнями для опрацювання. Ця вправа не лише демонструє значення смислового наголосу, а й дає зрозуміти, наскільки інтонація важлива як у питаннях, так і у відповіді на них.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
